Вызов консультанта
Внимание! Вы используете устаревшую версию браузера.
Для корректного отображения сайта настоятельно рекомендуем Вам установить более современную версию одного из браузеров, представленных справа. Это бесплатно и займет всего несколько минут.
Спробувати Оформити передплату
Спробувати Оформити передплату
ООО "ЛИГА ЗАКОН"
Методичні рекомендації щодо застосування міжнародних стандартів фінансової звітності для страхових компаній в Україні

Методичні рекомендації щодо застосування міжнародних стандартів фінансової звітності для страхових компаній в Україні, розроблені Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України

І. Загальні положення

1.1. Методичні рекомендації щодо застосування міжнародних стандартів фінансової звітності для страхових компаній в Україні (далі - Методичні рекомендації) розроблені з метою забезпечення реалізації положень Стратегії застосування міжнародних стандартів фінансової звітності в Україні, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 № 911-р, та з урахуванням положень законодавства України і Європейського Союзу для забезпечення єдиного підходу до розкриття інформації у фінансових звітах (фінансовій звітності) страховиків та форм фінансової звітності страхових компаній за Міжнародними стандартами фінансової звітності (далі – МСФЗ) та мають рекомендаційний характер.

1.2. Методичні рекомендації, розроблені з метою сприяння страховим компаніям (страховикам) у підготовці фінансових звітів (фінансової звітності) відповідно до МСФЗ. Ці Методичні рекомендації ґрунтуються на МСФЗ, що є чинними для фінансових звітів за 2010 фінансовий рік та виданими Радою з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (далі - РМСБО). Страховикам рекомендується слідкувати за подальшими змінами МСФЗ та застосовувати їх.

1.3. Ці Методичні рекомендації призначені допомогти страховим компаніям України розробити власні облікові політики у відповідності до МСФЗ. Якщо МСФЗ не надають чітких роз’яснень з окремих тем та питань, страховики можуть використовувати інші інформаційні джерела, зазначені в Міжнародному стандарті бухгалтерського обліку (далі – МСБО) 8 “Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки” (наприклад, загальноприйняті принципи бухгалтерського обліку США (US GAAP)). Методичні рекомендації були розроблені з урахуванням вимог МСФЗ 4 “Страхові контракти”, що був затверджений РМСБО в березні 2004 та застосовується з 01.01.2005 страховими компаніями, які складають та подають фінансову звітність згідно МСФЗ і передової практики у страховій галузі країн Європейського Союзу та міжнародної передової практики. Питання, які не стосуються страхової діяльності, у цих Методичних рекомендаціях не розглядаються.

1.4. До цих Методичних рекомендацій включені форми фінансових звітів, які страховики мають використовувати при складанні власних фінансових звітів (фінансової звітності). Однак страховикам рекомендується максимально їх адаптувати до своїх власних потреб з урахуванням індивідуальної специфіки та конкретних обставин. Страховикам не потрібно розкривати конкретну інформацію відповідно до вимог МСФЗ або цих Методичних рекомендацій, якщо така інформація не є суттєвою. Інформація вважається суттєвою, якщо її нерозкриття або недостовірне подання може мати вплив на економічні рішення користувачів фінансових звітів (фінансової звітності). Вичерпні вимоги до розкриття інформації у фінансових звітах (фінансовій звітності) описані в МСФЗ. У цих Методичних рекомендаціях містяться узагальнені вимоги до розкриття інформації про страхову діяльність та наведені приклади таблиць, які можуть використовуватись для розкриття необхідної інформації.

Страховики можуть адаптувати запропоновані приклади з урахуванням власних потреб таким чином, щоб забезпечити достовірне і об’єктивне подання їхнього фінансового стану та результатів діяльності відповідно до МСФЗ.

II. Визначення страхового договору (страхового контракту)

Відповідно до визначення МСФЗ 4, страховий контракт – це контракт, згідно з яким одна сторона (страховик) приймає значний страховий ризик іншої сторони (власника страхового поліса), погодившись надати компенсацію власникові страхового поліса, якщо визначена непевна майбутня подія (страховий випадок) негативно вплине на власника страхового поліса.

У цьому розділі містяться пояснення щодо наведеного вище визначення страхового контракту і розглядаються такі питання:

- термін „невизначена майбутня подія”;

- негрошові виплати;

- страховий ризик та інші ризики;

- приклади страхових контрактів;

- значний страховий ризик;

- зміни рівня страхового ризику.

Цей розділ також містить алгоритм класифікації страхових контрактів та основні вимоги щодо відокремлення депозитних компонентів та вбудованих похідних інструментів.

2.1. Невизначена майбутня подія

Невизначеність (або ризик) лежить в основі страхового контракту. Таким чином, на момент початку дії страхового контракту існує невизначеність, як мінімум, щодо однієї із наступних позицій:

- чи відбудеться страховий випадок;

- коли він відбудеться; або

- скільки страховик повинен буде сплатити, якщо він відбудеться.

В межах деяких страхових контрактів страховим випадком є виявлення збитку протягом строку дії контракту, навіть якщо збиток виникає внаслідок події, яка відбулася до початку строку дії контракту. В межах інших страхових контрактів, страховий випадок – це подія, яка відбувається протягом строку дії контракту, навіть якщо збиток внаслідок цієї події виявляється після закінчення строку дії контракту. Деякі страхові контракти охоплюють події, які вже відбулися, але фінансові наслідки яких залишаються невизначеними. Прикладом може бути договір перестрахування, що передбачає покриття ризиків прямого страховика, які пов’язані з негативною динамікою виплат, вже заявлених власниками страхових полісів. В таких договорах страховим випадком є виявлення остаточної суми витрат за такими виплатами.

2.2. Негрошові виплати

Деякі страхові контракти вимагають або дозволяють негрошові виплати відшкодування. Прикладом є ситуація, коли замість того, щоб відшкодовувати власнику страхового полісу витрати, страховик надає майно замість вкраденого. Інший приклад – це коли страховик використовує власні медичні заклади та медичний персонал для надання медичних послуг, які передбачаються контрактами.

2.3. Страховий ризик та інші ризики

Визначення страхового контракту посилається на страховий ризик, який МСФЗ 4 визначає як ризик інший ніж фінансовий ризик, що передається емітенту власником договору. Контракт, який наражає емітента на фінансовий ризик без значного страхового ризику, не є страховим контрактом.

Визначення фінансового ризику включає перелік фінансових та нефінансових змінних. Цей перелік включає нефінансові змінні, які не є специфічними для сторони за контрактом, такі як індекс збитків від землетрусу в певному регіоні або індекс температур в певному місті. Він не включає нефінансові змінні, що є характерними для сторони за контрактом, такі як настання або ненастання пожежі, яка ушкоджує або знищує активи цієї сторони. Крім того, ризик змін у справедливій вартості нефінансового активу не є фінансовим ризиком, якщо справедлива вартість відображає не лише зміни в ринкових цінах цих активів (фінансова змінна), а і стан конкретного нефінансового активу, утримуваного стороною за контрактом (нефінансова змінна). Наприклад, якщо гарантія ліквідаційної вартості конкретного автомобіля наражає гаранта на ризик змін у фізичному стані цього автомобіля, цей ризик є страховим, а не фінансовим ризиком.

Деякі контракти, крім значного страхового ризику, наражають емітента на фінансовий ризик. Наприклад, багато контрактів страхування життя передбачають як гарантію мінімальної ставки доходу для власників страхових полісів (створюючи фінансовий ризик), так і виплати в разі смерті, які іноді можуть значною мірою перевищувати залишок на рахунку власника страхового полісу (створюючи страховий ризик у вигляді ризику смертності). Такі контракти є страховими контрактами.

Згідно з деякими контрактами страховий випадок зумовлює виплату суми, прив’язану до індексу цін. Такі контракти є страховими контрактами за умови, що платіж, який залежить від страхового випадку, може бути значним. Наприклад, довічний ануїтет, прив’язаний до індексу прожиткового мінімуму, передає страховий ризик, оскільки платіж зумовлюється настанням невизначеної події – дожиття ануїтенту. Зв’язок з індексом цін є вбудованим похідним інструментом, хоча також передбачає передачу страхового ризику. Якщо страховий ризик, який передається у результаті, є значним, вбудований похідний інструмент відповідає визначенню страхового контракту, а отже його не потрібно відокремлювати і оцінювати за справедливою вартістю.

Визначення страхового контракту посилається на ризик, який страховик приймає від власника страхового полісу. Іншими словами, страховий ризик – це ризик, який існує від початку та передається від власника страхового полісу страховику. Отже, новий ризик, створений контрактом, не є страховим ризиком.

Визначення страхового ризику посилається на несприятливий вплив для власника страхового полісу. Визначення не обмежує платежі, здійснювані страховиком, сумою, що дорівнює фінансовим наслідкам несприятливої події. Наприклад, визначення не вилучає покриття у вигляді "нове за старе", за яким власник страхового полісу отримує достатнє відшкодування для того, щоб замінити ушкоджений старий актив на новий. Аналогічним чином, визначення не обмежує платежі за строковими контрактами страхування життя фінансовим збитком, якого зазнали годованці померлого, а також не виключає виплати заздалегідь визначених сум для відшкодування збитку, спричиненого смертю або нещасним випадком.

Деякі контракти вимагають здійснення платежу, якщо відбувається встановлена невизначена подія, але не ставлять платіж в залежність від того, чи матиме така подія несприятливий вплив на власника страхового полісу. Такий контракт не є страховим контрактом, навіть якщо власник використовує контракт для зменшення рівня ризику, який лежить в його основі. Наприклад, якщо власник страхового полісу використовує похідний інструмент для хеджування основної нефінансової змінної, пов’язаної з грошовими потоками від активу суб’єкта господарювання, похідний інструмент не є страховим контрактом, оскільки платіж не залежить від того, чи скорочення грошових потоків від активу несприятливо впливатиме на власника страхового полісу. Навпаки, визначення страхового контракту посилається на невизначену подію, для якої несприятливий вплив на власника страхового полісу є контрактною передумовою платежу. Така контрактна передумова не вимагає, щоб страховик проводив розслідування з приводу того, чи подія фактично спричинила несприятливий вплив, але дозволяє страховику відмовитися від платежу, якщо він не переконується в тому, що подія спричинила несприятливі наслідки.

Ризик дострокового припинення або розірвання контракту (тобто, ризик того, що контрагент анулює контракт раніше або пізніше, ніж очікував емітент при встановленні ціни контракту) не є страховим ризиком, оскільки виплата контрагенту не залежить від невизначеної майбутньої події, яка несприятливо впливає на контрагента. Аналогічним чином, ризик витрат (тобто, ризик неочікуваного зростання адміністративних витрат, пов’язаних з обслуговуванням договору, а не з витратами, спричиненими страховим випадком) не є страховим ризиком, оскільки неочікуване зростання витрат не впливає на контрагента несприятливим чином.

Отже, контракт, який наражає емітента на ризик дострокового припинення або розірвання контракту або на ризик витрат, не є страховим контрактом, якщо тільки він також не наражає емітента на страховий ризик. Проте, якщо емітент такого контракту зменшує цей ризик шляхом укладання другого контракту про передачу частки цього ризику іншій стороні, цей другий контракт наражає іншу сторону на страховий ризик.

Страховик приймає на себе значний страховий ризик від власника страхового полісу, якщо страховик є суб’єктом господарювання, відокремленим від власника страхового полісу. У випадку з колективним страховиком, колективний страховик приймає на себе ризик кожного власника страхового полісу та об’єднує цей ризик у пул. Хоча власники страхових полісів несуть такий об’єднаний ризик колективно в якості власників страховика, колективний страховик, незважаючи на це, прийняв ризик, що є підґрунтям для класифікації контракту як страховий контракт.

2.4. Приклади страхових договорів (страхових контрактів)

Далі наводяться приклади контрактів, що є страховими контрактами, якщо страховий ризик, який вони передають, є значним:

- страхування майна від крадіжки або псування;

- страхування відповідальності виробника, професійної відповідальності, цивільної відповідальності або судових видатків;

- страхування життя та передплачене ритуальне страхування (хоча смерть є неминучою, невизначеним залишається час настання смерті або, стосовно деяких видів страхування життя, вірогідність настання смерті протягом періоду, охопленого страхуванням);

- страхування на дожиття з виплатою ануїтетів та пенсій (тобто, контракти, які забезпечують відшкодування в разі настання невизначеної майбутньої події – дожиття ануїтента чи одержувача пенсії – для того, щоб допомогти ануїтенту чи одержувачу пенсії підтримувати певний рівень життя, на який би за інших обставин його дожиття вплинуло несприятливим чином);

- страхування непрацездатності та медичне страхування;

- гарантії завершення, гарантії сумлінного виконання посадових обов’язків, гарантії виконання контрактних зобов’язань та виконання умов заявок (тобто, контракти, які забезпечують відшкодування в разі невиконання іншою стороною контрактних зобов’язань, наприклад, зобов’язань побудувати споруду);

- кредитне страхування, яке передбачає визначені платежі для відшкодування власнику страхового полісу збитку, якого він зазнає внаслідок невиконання конкретним позичальником зобов’язань щодо погашення в строк, встановлений первісними або зміненими умовами боргового інструменту. Такі договори можуть мати різноманітні юридичні форми, такі як форма фінансової гарантії, акредитиву, кредитного похідного інструменту про невиконання зобов’язань або страхового контракту. Попри той факт, що ці контракти відповідають визначенню страхового контракту, вони також відповідають визначенню контракту фінансової гарантії, наведеному в міжнародному стандарті бухгалтерського обліку (далі – МСБО) 39, і відносяться до сфери застосування МСФЗ 7 та МСБО 39, а не МСФЗ 4. Тим не менш, якщо емітент контрактів фінансової гарантії у минулому заявив про те, що він вважає ці контракти страховими контрактами, та обліковував їх як страхові контракти, емітент має право застосовувати до обліку цих контрактів фінансової гарантії або МСБО 39 та МСФЗ 7, або МСФЗ 4;

- гарантії якості виробів. Гарантії якості виробів, надані іншою стороною щодо товарів, проданих виробником, дилером або роздрібним постачальником, належать до сфери застосування МСФЗ 4 та вважаються страховими контрактами. Проте, гарантії якості виробів, надані безпосередньо виробником, дилером або роздрібним постачальником, знаходяться поза сферою його застосування, оскільки вони належать до сфери застосування МСБО 18 "Дохід" та МСБО 37 "Забезпечення, непередбачені зобов’язання та непередбачені активи";

- страхування права власності (тобто, страхування виявлення дефектів права власності на нерухомість, які не були очевидними під час підписання страхового контракту). В цьому випадку страховим випадком є виявлення дефекту, а не сам дефект;

- страхування подорожуючих (тобто, виплата відшкодування в грошовій або натуральній формі власникам страхових полісів, які зазнали збитків під час подорожі);

- облігації з можливістю дефолту в разі стихійного лиха, які передбачають обмежені виплати основної суми, процентів або і того, і іншого, якщо визначена подія несприятливо впливає на емітента облігацій (за винятком, коли визначена подія не створює значний страховий ризик, наприклад, якщо подія пов’язана зі зміною процентної ставки або валютного курсу);

- страхові свопи та інші договори, які вимагають платежу в разі змін кліматичних, геологічних та інших фізичних змінних, специфічних для сторони за договором;

- договори перестрахування.

Далі наводяться приклади угод, які не є страховими контрактами:

- інвестиційні контракти, які мають юридичну форму страхового контракту, але які не наражають страховика на значний страховий ризик, наприклад, контракти страхування життя, за якими страховик не несе значного ризику смерті (такі договори є нестраховими фінансовими інструментами або контрактами про обслуговування);

- контракти, які мають юридичну форму страхування, але які передають весь значний страховий ризик назад власникові страхового полісу шляхом механізмів, які не можна анулювати і які мають позивну силу, що коригують майбутні платежі від власника страхового полісу як прямий результат страхових збитків, наприклад, деякі договори фінансового перестрахування або деякі групові контракти (такі контракти, як правило, є нестраховими фінансовими інструментами або контрактами про обслуговування);

- самострахування, або, іншими словами, утримання ризику, який міг би бути покритий страхуванням (страхового контракту не існує, оскільки немає угоди з іншою стороною);

- контракти (такі як угоди парі), які передбачають здійснення платежу, якщо відбувається конкретна невизначена майбутня подія, але які не вимагають в якості контрактної передумови платежу, щоб подія мала несприятливий вплив на власника страхового полісу. Проте це не виключає можливість виплати заздалегідь визначеної суми, яка відповідає збитку, спричиненому визначеною подією, наприклад, смертю або нещасним випадком;

- похідні інструменти, які наражають одну сторону на фінансовий ризик, але не на страховий ризик, оскільки вони вимагають від цієї сторони здійснення платежу виключно внаслідок змін однієї чи декількох визначених процентних ставок, ціни фінансового інструменту, ціни товару, валютного курсу, індексу цін або ставок, кредитного рейтингу або індексу кредитного рейтингу чи інших змінних, за умови, стосовно нефінансових змінних, що ці змінні не є специфічними для сторони за контрактом;

- контракт фінансової гарантії (або акредитив, кредитний похідний інструмент про невиконання зобов’язань або контракт кредитного страхування), який вимагає здійснення платежу, навіть якщо власник не зазнав збитків у зв’язку з невиконанням боржником своїх зобов’язань в строк;

- контракти, які вимагають здійснення платежу залежно від кліматичних, геологічних та інших фізичних змінних, не специфічних для сторони за контрактом (які, як правило, звуться погодними похідними інструментами);

- облігації з можливістю дефолту в разі стихійного лиха, які передбачають погашення обмежені виплати основної суми, процентів або і того, і іншого, залежно від кліматичних, геологічних чи інших фізичних змінних, які не є специфічними для сторони за контрактом.

Якщо контракти, описані вище як такі, що не є страховими контрактами, створюють фінансові активи або фінансові зобов’язання, вони належать до сфери застосування МСБО.

39. Крім всього іншого це означає, що сторони контракту використовують метод, іноді описуваний як депозитний облік, який передбачає наступне:

- одна зі сторін визнає отриману компенсацію як фінансове зобов’язання, а не як дохід;

- інша сторона визнає сплачену компенсацію як фінансовий актив, а не як витрати.

Якщо контракти, описані вище як такі, що не є страховими контрактами, не створюють фінансових активів або фінансових зобов’язань, застосовується МСБО 18. У відповідності до МСБО 18, дохід, пов’язаний з операцією з надання послуг, визнається відповідно до ступеня завершення, якщо результат операції можна оцінити достовірно.

У рекомендаціях щодо застосування МСФЗ 4 також наведені коментарі щодо обліку деяких типів контрактів:

Таблиця 1

Тип контракту

Метод обліку відповідно до МСФЗ 4

1.1

Страховий контракт (див. визначення та пояснення вище).

Належить до сфери застосування МСФЗ 4, за винятком випадків, коли на нього поширюються вимоги МСФЗ 4 про вилучення зі сфери застосування. Деякі вбудовані похідні інструменти та депозитні компоненти повинні відокремлюватися.

1.2

Виплати в разі смерті, що можуть перевищувати суму, сплачувану при достроковому

Страховий контракт (за винятком випадків, коли умовна сума є незначною за всіма сценаріями, що мають комерційну сутність). Страховик може зазнати значного збитку за окремим контрактом

припиненні чи закінченні терміну дії контракту.

у разі передчасної смерті власника страхового поліса.

1.3

Контракт про частку участі у прибутку (unit-linked), що передбачає виплати, пов’язані зі справедливою вартістю пулу активів. Виплата являє собою 100 відсотків вартості частки на дату дострокового припинення чи погашення контракту та 101 відсоток вартості частки в разі смерті.

Цей контракт містить депозитний компонент (100 відсотків вартості частки) та страховий компонент (додаткові виплати в разі смерті розміром 1 відсоток). МСФЗ 4 дозволяє розділення (але вимагає його лише тоді, коли страховий компонент є суттєвим і коли емітент за інших обставин не визнавав би всі зобов’язання і права, що походять від депозитного компонента). Якщо страховий компонент не відокремлюється, весь контракт вважається інвестиційним контрактом, оскільки страховий компонент є незначним відносно контракту в цілому.

1.4

Страхування на дожиття з виплатою ануїтетів.

Страховий контракт (за винятком випадків, коли умовна сума є незначною за всіма сценаріями, що мають комерційну сутність). Страховик може зазнати значного збитку за окремим контрактом, якщо строк життя ануїтента є довшим, ніж очікувалося.

1.5

Чисте дожиття. Застрахована особа отримує виплату в разі дожиття до визначеної дати, але бенефіціари не отримують жодних виплат, якщо застрахована особа помирає до настання цієї дати.

Страховий контракт (за винятком, коли передається незначний страховий ризик). Якщо відомо, що відносно однорідний портфель контрактів про чисте дожиття складається з контрактів, кожен з яких передає страховий ризик, страховик може класифікувати весь портфель як портфель страхових контрактів, не вивчаючи кожен контракт з цього портфелю для виявлення незначної кількості непохідних контрактів про чисте дожиття, які передають незначний страховий ризик.

1.6

Страхування на дожиття з відстроченою виплатою ануїтетів: власник страхового поліса отримає або може захотіти отримати довічний ануїтет за ставками, гарантованими при укладенні страхового контракту.

Страховий контракт (за винятком, коли передається незначний страховий ризик). Контракт передає страховикові ризик смерті при його укладанні, оскільки страховик може бути змушений здійснити значні додаткові виплати за конкретним контрактом, якщо ануїтент хоче отримати довічний ануїтет та житиме довше, ніж очікувалося (за винятком випадків, коли умовна сума є незначною за всіма сценаріями, що мають комерційну сутність).

1.7

Страхування на дожиття з відстроченою виплатою ануїтетів: власник страхового поліса отримає або може захотіти отримати довічний ануїтет за ставками, які превалюють на момент, коли ануїтет вступає в дію.

Не є страховим контрактом під час його укладання, якщо страховик може безперешкодно переглянути ціну ризику смерті. Належить до сфери застосування МСБО 39 "Фінансові інструменти: визнання та оцінка", за винятком випадків, коли контракт містить умову дискреційної участі.

Перетвориться на страховий контракт, якщо ставка ануїтету стане фіксованою (за винятком випадків, коли умовна сума є незначною за всіма сценаріями, що мають комерційну сутність).

1.8

Інвестиційний контракт, що не містить умови дискреційної участі.

Не є страховим контрактом. Належить до сфери застосування МСБО 39.

1.9

Інвестиційний контракт з умовою дискреційної участі.

Такі контракти вилучено зі сфери застосування МСБО 39 і вимоги до них встановлює МСФЗ 4.

1.10

Інвестиційні контракти, за якими платежі контрактно пов’язані (без права вибору) з

Належить до сфери застосування МСБО 39. Платежі, встановлені у вигляді вартості одиниць, які є справедливою вартістю визначених активів, оцінюються за поточною вартістю одиниці.

доходами від визначеного пулу активів, утримуваних емітентом.

1.11

Контракт, який передбачає визначені виплати для відшкодування власникові збитку, якого він зазнає внаслідок невиконання визначеним боржником своїх платіжних зобов’язань у строк, передбачений первісними або зміненими умовами боргового інструмента. Контракт може мати різноманітні юридичні форми (наприклад, страховий контракт, фінансова гарантія або акредитив).

Страховий контракт, який належить до сфери застосування МСБО 39, а не МСФЗ 4. Тим не менш, якщо емітент у минулому заявив про те, що він вважає ці контракти страховими контрактами, та обліковував їх як страхові контракти, емітент має право застосовувати до обліку цих контрактів фінансової гарантії або МСБО 39 та МСБО 32, або МСФЗ 4.

Юридична форма контракту не впливає на його визнання та оцінку.

Облік власником такого контракту не входить до сфери застосування МСБО 39 та МСФЗ 4 (за винятком випадків, коли контракт є договором перестрахування). Таким чином, застосовується МСБО 8 "Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки". МСБО 8 визначає критерії, які мають застосовуватися при розробці облікової політики, якщо не застосовується конкретний МСФЗ.

1.12

Фінансова гарантія, яка не вимагає (як передумова платежу), щоб власник страхового поліса наражався на збитки (чи зазнавав збитків) унаслідок невиконання боржником своїх платіжних зобов’язань за гарантованим активом. Прикладом такої гарантії може бути контракт, який передбачає здійснення платежів у відповідь на зміни у визначеному кредитному рейтингу чи індексі кредитного рейтингу.

Не є страховим контрактом.

Є похідним фінансовим інструментом, який належить до сфери застосування МСБО 39.

1.13

Гарантійний фонд, установлюваний контрактом. Контракт вимагає, щоб усі учасники сплачували внески до фонду для того, щоб забезпечити виконання зобов’язань, понесених учасниками (та, можливо, іншими особами). Учасники, як правило, належать до однієї галузі, наприклад, страхування, банківська діяльність або туризм.

Контракт, який передбачає утворення гарантійного фонду, є страховим контрактом.

1.14

Гарантійний фонд, утворений у законодавчому порядку.

Зобов’язання, за якими від учасників вимагається здійснювати внески до фонду, встановлюються не контрактом, а отже, це не страховий контракт. Належить до сфери застосування МСБО 37

"Забезпечення, непередбачені зобов’язання та непередбачені активи".

1.15

Страхування ліквідаційної вартості або гарантія ліквідаційної вартості. Гарантія, випущена однією стороною, справедливої вартості на майбутню дату нефінансового активу, утримуваного бенефіціаром страхування чи гарантії.

Страховий контракт, що належить до сфери застосування МСФЗ 4 (за винятком випадків, коли зміни у стані активу спричинюють незначні наслідки). Ризик змін у справедливій вартості нефінансового активу не є фінансовим ризиком, оскільки справедлива вартість відображає не лише зміни в ринкових цінах таких активів (фінансова змінна), а й зміни у стані конкретного утримуваного активу (нефінансова змінна).

Проте, якщо контракт компенсує бенефіціару лише збитки внаслідок змін у ринкових цінах і не компенсує збитків у результаті змін у стані активу бенефіціара, то контракт є похідним інструментом, що належить до сфери застосування МСБО 39.

Гарантія ліквідаційної вартості, надана орендарем відповідно до умов фінансової оренди, належить до сфери застосування МСБО 17 "Оренда".

1.16

Гарантії якості виробу, надані безпосередньо виробником, дилером або роздрібним постачальником.

Страхові контракти, хоча й вилучені зі сфери застосування МСФЗ 4 (див. МСБО 18 та МСБО 37).

1.17

Гарантії якості виробу, надані третьою особою.

Страхові контракти, жодних винятків до сфери застосування. Підхід, аналогічний підходу до інших страхових контрактів.

1.18

Контракт колективного страхування, який надає страховику контрактне право, що має позивну силу і яке не можна анулювати, відшкодувати всі сплачені претензії за рахунок майбутніх премій з належним урахуванням вартості грошей у часі.

Страховий ризик є незначним. Отже, контракт є фінансовим інструментом, що належить до сфери застосування МСБО 39. Винагорода за обслуговування належить до сфери застосування МСБО 18 (визнається у міру надання послуг, залежно від різноманітних умов).

1.19

Облігація з можливістю дефолту в разі стихійного лиха: облігація, що передбачає обмежені виплати основної суми, процентів (або і того, й іншого), якщо відбувається визначена причинна подія і коли причинна подія не залежить від того, зазнав емітент облігації збитку чи ні.

Фінансовий інструмент із вбудованим похідним інструментом. І власник, і емітент оцінюють вбудований похідний інструмент за справедливою вартістю.

1.20

Облігація з можливістю дефолту в разі стихійного лиха: облігація, що передбачає значне обмеження виплат основної суми, процентів (або і того, й іншого), якщо відбувається визначена причинна подія, і коли причинна подія містить умову, що емітент облігації зазнає збитку.

Контракт є страховим контрактом, який містить страховий компонент (за яким емітент виступає як власник страхового поліса, а власник – як страховик) та депозитний компонент:

а) якщо виконуються визначені умови, МСФЗ 4 вимагає, щоб власник відокремлював депозитний компонент та застосовував до нього МСБО 39;

б) емітент обліковує страховий компонент як перестрахування, якщо він використовує облігацію з такою метою. Якщо емітент не використовує страховий компонент як перестрахування, він не

належить до сфери застосування МСФЗ 4, який не розглядає облік договорів прямого страхування власниками страхових полісів;

в) згідно з МСФЗ 4, власник може надалі застосовувати існуючий порядок обліку стосовно страхового компонента, за винятком випадків, коли такий порядок належить до практики, забороненої МСФЗ 4.

1.21

Страховий контракт, випущений страховиком у межах програми виплат працівникам, що поширюються на працівників страховика або іншого суб’єкта господарювання, який консолідується у тій самій фінансовій звітності, що й страховик.

Контракт, як правило, вилучатиметься з фінансових звітів, які:

а) включатимуть повну суму зобов’язання із пенсійного забезпечення згідно з МСБО 19 "Виплати працівникам", без вирахування прав за програмою відповідно до контракту;

б) не включатимуть жодного зобов’язання перед власниками страхового поліса за контрактом;

в) включатимуть активи, які забезпечують контракт.

1.22

Страховий контракт, наданий працівникам у межах програми з визначеним пенсійним внеском. Контрактні виплати за послуги, надані працівниками в поточному та попередніх періодах, не залежать від майбутніх послуг. Страховик також випускає аналогічні контракти на таких самих умовах на користь третіх осіб.

Страховий контракт, що належить до сфери застосування МСФЗ 4.

Якщо працедавець повністю або частково сплачує премії за працівників, то платіж, здійснений працедавцем, є виплатою працівникам у межах сфери застосування МСБО 19. Крім того,

"кваліфікований страховий поліс", як його визначає МСБО 19, не обов’язково повинен відповідати визначенню страхового контракту в МСФЗ 4.

1.23

Кредитний контракт, який передбачає комісію за дострокове погашення, яка скасовується, якщо дострокове погашення відбувається внаслідок смерті позичальника.

Не є страховим контрактом. Перед укладенням контракту позичальник не наражався на жоден ризик, пов'язаний з комісією за дострокове погашення. Таким чином, хоча кредитний контракт наражає кредитора на ризик смерті, він не передає від боржника ризик, що існував до цього. Отже, ризик, пов'язаний з імовірною відмовою від комісії за дострокове погашення в разі смерті, не є страховим ризиком.

1.24

Кредитний контракт, який передбачає скасування погашення всього залишку кредиту, якщо боржник помирає.

Цей контракт містить депозитний компонент (кредит) та страховий компонент (відмова від залишку кредиту в разі смерті, еквівалентного грошовій виплаті в разі смерті). Якщо виконуються певні умови, то МСФЗ 4 вимагає або дозволяє розділення. Якщо страховий компонент не відокремлюється, то контракт є страховим контрактом, якщо страховий компонент значний порівняно з контрактом у цілому.

1.25

Контракт дозволяє емітентові вираховувати коригування ринкової вартості (КРВ) з викупної суми або виплат у разі смерті для відображення поточних ринкових цін активів, що лежать у їх основі. Контракт не дозволяє КРВ стосовно виплат,

Власник страхового поліса отримує додаткові виплати, здійснювані в разі дожиття, оскільки КРВ не застосовується при погашенні контракту. Виплата являє собою чисте дожиття (див. Приклад 1.5 вище). Якщо ризик, який передається цією виплатою, є значним, контракт вважається страховим контрактом.

здійснюваних при погашенні контракту.

1.26

Контракт дозволяє емітентові вираховувати КРВ з викупної суми або виплат, здійснюваних при погашенні контракту, для відображення поточних ринкових цін відповідних активів. Контракт не дозволяє КРВ стосовно виплат, здійснюваних у разі смерті.

Власник страхового поліса отримує додаткові виплати, здійснювані в разі смерті, оскільки КРВ не застосовується у разі смерті. Якщо ризик, який передається цією виплатою, є значним, контракт вважається страховим контрактом.

1.27

Контракт дозволяє емітентові вираховувати КРВ з платежів, здійснюваних при достроковому припиненні контракту, для відображення поточних ринкових цін відповідних активів. Контракт не дозволяє КРВ стосовно виплат, здійснюваних у разі смерті та по закінченні терміну дії контракту. Сума, що підлягає сплаті в разі смерті чи по закінченні терміну дії контракту, є сумою, яку було первісно інвестовано, плюс проценти.

Власник страхового поліса отримує додаткові виплати, оскільки КРВ застосовується в разі смерті чи по закінченні терміну дії контракту. Проте ця виплата не передає страхового ризику від власника страхового поліса, оскільки відомо, що власник страхового поліса житиме чи помре, а сума, що підлягає сплаті в разі смерті чи по закінченні терміну дії контракту, коригується з урахуванням вартості коштів у часі. Контракт є інвестиційним контрактом.

Цей контракт об’єднує дві риси, розглянуті у Прикладах 1.25 та 1.26 вище. Ці дві риси передають страховий ризик, якщо вони розглядаються окремо. Проте, коли ці риси об’єднуються, вони не передають страхового ризику. Таким чином, розділяти цей контракт на два "страхові" компоненти є недоречним.

Якби сума, що підлягає сплаті в разі смерті, коригувалася з урахуванням вартості коштів у часі не повністю або коригувалася у будь-який інший спосіб, то контракт міг би передавати страховий ризик. Якщо такий страховий ризик є значним, то контракт є страховим контрактом.

1.28

Контракт відповідає визначенню страхового контракту. Його було випущено одним суб’єктом господарювання групи (наприклад, дочірня страхова компанія) на користь іншого суб’єкта господарювання тієї самої групи.

Якщо суб’єкти господарювання подають індивідуальні чи окремі фінансові звіти, то в таких індивідуальних чи окремих фінансових звітах вони розглядають цей контракт як страховий контракт (див. МСБО 27 "Консолідовані та окремі фінансові звіти").

Операція вилучається із консолідованих фінансових звітів групи. Якщо внутрішньогруповий контракт перестраховується за участю третьої сторони, яка не входить до групи, то договір перестрахування вважається контрактом прямого страхування в консолідованих фінансових звітах, оскільки внутрішньогруповий контракт вилучається при консолідації

1.29

Угода, за якою суб’єкт господарювання А надасть компенсацію суб’єктові господарювання Б за збитки від одного чи кількох контрактів, випущених суб’єктом господарювання Б, що не передають значного страхового ризику.

Контракт є страховим контрактом, якщо він передає значний страховий ризик від суб’єкта господарювання Б до суб’єкта господарювання А, навіть якщо деякі або всі страхові контракти не передають суб’єктові господарювання Б значного страхового ризику.

Контракт є договором перестрахування, якщо будь-які з контрактів, випущених суб’єктом господарювання Б, є

страховими контрактами. В інших випадках контракт є контрактом прямого страхування.

2.5. Значний страховий ризик

Контракт є страховим контрактом, тільки якщо він передає значний страховий ризик. Страховий ризик описується вище. В наступних параграфах описується оцінка того, чи є страховий ризик значним.

Страховий ризик є значним, якщо і тільки якщо страховий випадок може змусити страховика здійснити значні додаткові виплати за будь-яким сценарієм, за винятком сценаріїв, яким бракує комерційної сутності (тобто, які не мають жодного очевидного впливу на операцію в економічному контексті). Якщо значні додаткові виплати підлягали б здійсненню за сценарієм, який має комерційну сутність, умова, наведена в попередньому параграфі, може виконуватися, навіть якщо страховий випадок є надзвичайно маловірогідним або навіть якщо очікувана (тобто, зважена з урахуванням ймовірності) теперішня вартість можливих грошових потоків є лише невеликою часткою очікуваної теперішньої вартості всіх залишкових контрактних грошових потоків. Страховик може визначити мінімальне числове значення значного страхового ризику, наприклад, виплата страхового відшкодування після настання страхового випадку, яка принаймні на 10% перевищує суму виплат в разі ненастання страхового випадку, але першочергове значення в будь-якому разі має аналіз сутності операції.

Додаткові виплати, описані вище, стосуються сум, які перевищують суми, що підлягали б сплаті, якби жодного страхового випадку не відбулося (за винятком сценаріїв, яким бракує комерційної сутності). Такі додаткові суми включають витрати, пов’язані з врегулюванням та оцінкою страхових виплат, але не стосуються:

- втрати можливості стягувати з власника страхового полісу винагороду за майбутні послуги. Наприклад, за контрактом страхування життя з інвестиційною складовою, смерть власника страхового полісу означає, що страховик більше не може надавати послуги з управління інвестиціями та отримувати за це винагороду. Проте, цей економічний збиток для страховика не відображає страхового ризику, так само, як і агент пайового фонду не приймає на себе страховий ризик відносно ймовірної смерті клієнта. Отже, потенційна втрата майбутньої винагороди за управління інвестиціями є недоречною для оцінки розміру страхового ризику, який передає контракт;

- відмови від стягнення в разі смерті зборів, які вимагалися б при анулюванні контракту чи його достроковому припиненні. Оскільки такі збори виникли у зв’язку з контрактом, відмова від їх стягування не компенсує власникові страхового полісу ризики, які існували до цього. Таким чином, вони не є доречними для оцінки розміру страхового ризику, який передає контракт;

- платежу, залежного від події, яка не наражає власника контракту на значний збиток.

Наприклад, розглянемо контракт, який передбачає виплату емітентом одного мільйона гривень у разі фізичного ушкодження активу, що спричиняє незначний економічний збиток для власника в розмірі однієї гривні. За цим договором власник передає страховикові незначний ризик втрати однієї гривні. В цей самий час контракт створює нестраховий ризик для емітента у вигляді зобов’язання сплатити 999 999 гривень в разі настання визначеної події. Оскільки емітент не приймає на себе значний страховий ризик від власника, цей контракт не є страховим контрактом;

- ймовірних відшкодувань за перестрахуванням. Страховик обліковує такі відшкодування окремо.

Страховику рекомендується оцінювати значимість страхового ризику за кожним окремим контрактом, а не шляхом посилання на суттєвість для фінансових звітів. З цією метою контракти, одночасно укладені з одним контрагентом (або контракти, які іншим чином є взаємозалежними), складають єдиний контракт. Таким чином, страховий ризик може бути значним, навіть якщо ймовірність суттєвих збитків для всього портфелю контрактів є мінімальною. Така індивідуальна оцінка кожного окремого контракту полегшує класифікацію контракту як страхового контракту. Проте, якщо відомо, що відносно однорідний портфель невеликих контрактів складається з контрактів, кожен з яких передає страховий ризик, страховикові не потрібно вивчати кожен контракт з цього портфелю для виявлення незначної кількості непохідних контрактів, які передають незначний страховий ризик.

З параграфів вище виходить, що, якщо контракт передбачає виплату відшкодування в разі смерті, що перевищує суму, яка підлягає сплаті в разі дожиття, цей контракт є страховим контрактом, за винятком, якщо додаткова виплата в разі смерті є незначною (що посилання оцінюється на основі конкретного контракту, а не всього портфелю контрактів). Як зазначено вище, відмова від стягнення в разі смерті зборів за анулювання або дострокове припинення контракту не включається до цієї оцінки, якщо відмова не компенсує власникові страхового полісу ризик, який існував до цього. Аналогічним чином, контракт про ануїтет, який передбачає виплату рівних сум протягом решти строку життя власника страхового полісу, є страховим контрактом, за винятком, якщо сукупні платежі, залежні від строку життя, є незначними.

Додаткові виплати, про які йдеться вище, можуть включати вимогу здійснити виплату достроково в разі дострокового настання страхового випадку, при цьому платіж не коригується з урахуванням вартості коштів у часі. Прикладом може бути довічне страхування життя на фіксовану суму (іншими словами, страхування, що передбачає виплату фіксованого відшкодування в разі смерті власника страхового полісу, незалежно від того, коли вона настане, та без обмеження строку страхового покриття). Очевидним є те, що власник страхового полісу помре, хоча дата смерті є невідомою. Страховик зазнає збитку за такими окремими договорами в разі ранньої смерті власників страхових полісів, навіть якщо не існуватиме жодного загального збитку по відношенню до портфелю контрактів у цілому.

Якщо страховий контракт розділяється на депозитний компонент та компонент страхування, значимість передачі страхового ризику оцінюється шляхом посилання на страховий компонент. Значимість страхового ризику, що передається вбудованим похідним інструментом, оцінюється шляхом посилання на вбудований похідний інструмент.

2.6. Зміни рівня страхового ризику.

Деякі страхові контракти не передають емітенту жодного страхового ризику при їх укладанні, хоча вони передають страховий ризик згодом. Наприклад, розглянемо контракт, який передбачає визначений дохід від інвестицій та включає опцію для власника страхового полісу використати надходження від інвестицій на дату погашення для купівлі ануїтету на дожиття за поточною ставкою ануїтету, яка стягуватиметься страховиком з інших нових ануїтентів, коли власник страхового полісу використає цю опцію. Контракт не передає емітенту жодного страхового ризику до тих пір, поки опція не буде реалізована, оскільки страховик має право встановлювати ціну ануїтету у спосіб, що відображає страховий ризик, переданий страховикові на той час. Проте, якщо в контракті вказуються ставки ануїтету (чи база для розрахунку ставок ануїтету), цей контракт передає емітенту страховий ризик при його укладанні.

Контракт, який відповідає визначенню страхового контракту, залишається страховим контрактом до тих пір, поки не припиняться права та зобов’язання за ним, або поки не закінчиться строк їхньої дії.

2.7. Алгоритм для класифікації страхових договорів (страхових контрактів)

Для визначення того, чи відповідає контракт визначенню страхового контракту, страховик може використовувати наведений далі алгоритм:

а) визначити страховий випадок (МСФЗ 4.Б2-Б4) ;

б) встановити, що страховий випадок негативно впливає на застраховану особу (МСФЗ 4.Б13);

в) визначити сценарій, за якого може відбутися страховий випадок (МСФЗ 4.Б23);

г) перевірити наявність комерційної сутності у сценарії, про який йдеться у пункті в) (МСФЗ 4.Б23);

д) визначити суму до сплати застрахованій особі у разі настання страхового випадку (МСФЗ 4.Б23-Б24);

е) визначити інший сценарій, за якого страховий випадок не настає (МСФЗ 4.Б24);

є) встановити, що сценарій, про який йдеться у пункті е), також має комерційну сутність (МСФЗ 4.Б23);

ж) визначити суму виплати застрахованій особі згідно з пунктом е) (МСФЗ 4.Б24);

з) порівняти суми за пунктами д) та ж). За необхідності, врахувати вартість грошей у часі, тобто порівняти актуарні та фінансові еквіваленти (МСФЗ 4.Б23);

и) встановити, чи є сума за пунктом д) значно вищою, ніж за пунктом ж) (МСФЗ 4.Б23); і) якщо сума за пунктом д) є значно вищою, контракт є страховим контрактом;

ї) звіритися з прикладами, наведеними вище у цьому розділі.

2.8. Відокремлення депозитних компонентів

Деякі страхові контракти містять як компонент страхування, так і депозитний компонент. В деяких випадках страховик має право розділяти такі компоненти:

а) розділення є обов’язковим, якщо виконуються обидві наступні умови:

- страховик може оцінити депозитний компонент (включаючи будь-які вбудовані опціони про дострокове припинення) окремо (тобто, без урахування компоненту страхування);

- облікові політики страховика за інших обставин не вимагають, щоб він визнавав всі зобов’язання та права, що походять від депозитного компоненту.

б) розділення дозволяється, але не вимагається, якщо страховик може оцінити депозитний компонент окремо, як в пункті a), проте його облікові політики вимагають визнання всіх зобов’язань та прав, які походять від депозитного компоненту, незалежно від бази оцінки таких прав та зобов’язань;

в) розділення забороняється, якщо страховик не може оцінити депозитний компонент окремо, як у пункті a);

Далі наводиться приклад ситуації, коли облікові політики страховика не передбачають обов’язкового визнання страховиком усіх зобов’язань, які походять від компоненту депозиту. Цедент отримує від перестраховика компенсацію за збитки, проте за договором цедент зобов’язаний повернути компенсацію у майбутніх роках. Таке зобов’язання походить від депозитного компоненту. Якщо облікові політики цедента за інших обставин дозволяють йому визнавати компенсацію як дохід без визнання зобов’язань, що виникають, розділення є обов’язковим.

Якщо контракт розділяється, страховик має обліковувати страховий компонент згідно з МСФЗ 4, а депозитний компонент – згідно з МСБО 39.

2.9. Вбудовані похідні інструменти

Страховий контракт може також включати вбудований похідний інструмент. МСБО 39 вимагає, щоб суб’єкт господарювання відокремлював деякі вбудовані похідні інструменти від основного контракту, оцінював їх за справедливою вартістю та включав зміни в їх справедливій вартості до складу прибутку чи збитку. МСБО 39 застосовується до похідних інструментів, вбудованих в страховий контракт, за винятком, коли вбудований похідний інструмент сам по собі є страховим контрактом. Визначення страхового контракту розглядається вище.

III. Методичні рекомендації з обліку окремих рядків, що представлені в формах фінансових звітів

У цьому розділі подані додаткові методичні рекомендації з обліку окремих рядків, показаних у формах фінансових звітів, що надані в Додатку 1. Ці методичні рекомендації переважно стосуються тих рядків, які є характерними для страхової діяльності. Для обліку інших рядків страховики керуються відповідними вимогами МСФЗ. Страховики розглядають лише ті рядки, які стосуються їхньої діяльності, з урахуванням індивідуальної специфіки їхньої діяльності.

3.1. Нематеріальні страхові активи

При придбанні портфеля страхових контрактів або портфеля інвестиційних контрактів з умовою дискреційної участі ( далі - УДУ) безпосередньо в іншого страховика або внаслідок придбання дочірнього підприємства різниця між справедливою вартістю та балансовою вартістю страхових зобов’язань визнається як нематеріальний страховий актив, що являє собою поточну вартість майбутніх прибутків, закладених у придбаних контрактах.

Нематеріальний страховий актив спочатку оцінюється як різниця між справедливою вартістю придбаних контрактних прав та прийнятих страхових зобов’язань, що визначаються за результатами розрахунку чистої поточної вартості майбутніх грошових потоків від чинних контрактів на дату придбання і зобов’язання, оціненого відповідно до політики обліку страхових контрактів та інвестиційних контрактів з УДУ.

Після початкового визнання нематеріальний страховий актив обліковується за первісною вартістю мінус накопичена амортизація та накопичені збитки від зменшення корисності. Нематеріальний страховий актив амортизується протягом строку дії придбаних контрактів відповідно до методу амортизації відстрочених аквізиційних витрат, як описано у розділі "Відстрочені аквізиційні витрати". Амортизація відноситься на витрати у складі прибутку чи збитку.

Крім того, нематеріальний страховий актив враховується при проведенні перевірки адекватності зобов’язань на кінець кожного звітного періоду, як описано у розділі "Страхові резерви". Будь-який нематеріальний страховий актив, списаний за результатами цієї перевірки, не підлягає відновленню в обліку.

Нематеріальний страховий актив списується з балансу після здійснення остаточних розрахунків за відповідними контрактами або їх продажу.

3.2. Відстрочені аквізиційні витрати

При початковому визнанні змінні аквізиційні витрати за страховими контрактами або інвестиційними контрактами з УДУ капіталізуються у відповідних відстрочених аквізиційних витратах (далі - ВАВ), що включаються до складу активів у балансі та амортизуються відповідно до доходу, визнаного за цими контрактами. Відповідність критеріям капіталізації вимагає обов’язкової зміни аквізиційних витрат залежно від укладання нових страхових контрактів та поновлення існуючих страхових контрактів, з якими ці аквізиційні витрати безпосередньо пов’язані.

Прикладами відстрочених аквізиційних витрат є:

- комісійні страховим агентам;

- витрати на страхування;

- витрати на оформлення страхових полісів тощо.

Для зіставлення цих витрат з відповідним доходом від страхових премій відстрочені аквізиційні витрати аналізуються за категоріями страхових контрактів відповідно до їхньої класифікації, яка застосовується при визнанні доходу від страхових премій (див. розділ "Валові премії підписані" для більш детальної інформації).

3.2.1. Короткострокові страхові договори (страхові контракти)

Аквізиційні витрати за короткостроковими страховими контрактами, що підлягають капіталізації, включають витрати, які виникають внаслідок придбання нових страхових контрактів або поновлення існуючих страхових контрактів, укладених протягом звітного періоду, та визнаються як актив ВАВ у момент їх виникнення. Так само, як і валові премії підписані, такі витрати спочатку оцінюються за загальною сумою, що підлягає сплаті за весь строк дії контракту, незалежно від фактичної структури платежів: всі відомі майбутні платежі одразу обліковуються у загальній сукупній сумі як ВАВ. Комісійні за премії, які отримані страховими агентами, але які ще не передані страховику, оцінюються на підставі розрахункових показників операцій страхування або статистики минулих періодів та включаються до складу ВАВ. Оціночні ВАВ підлягають перегляду з урахуванням поточних даних після того, як ці дані отримані.

У подальшому ВАВ амортизуються та відносяться на витрати пропорційно заробленим преміям, тобто, як правило, рівномірно протягом строку дії контракту. Якщо аквізиційні витрати за короткостроковими страховими контрактами визначаються як процентне співвідношення понесених витрат до страхових премій за укладеними або поновленими контрактами за окремий період, отриманий показник процентного співвідношення та використаний період застосовуються до відповідного резерву незароблених премій протягом строку дії контрактів для розрахунку ВАВ.

3.2.2. Довгострокові страхові договори (страхові контракти) та інвестиційні контракти з умовою дискреційної участі

У страхуванні життя та інших видах довгострокового страхування відстрочені аквізиційні витрати не включають витрати, які мають такі характеристики:

a) аквізиційні витрати, які змінюються у постійній залежності від премій або чинного страхового контракту протягом строку його дії;

б) аквізиційні витрати, які, за своєю сутністю, є періодичними витратами;

в) аквізиційні витрати, сума яких залишається практично незмінною в усіх періодах.

Такі аквізиційні витрати вважаються іншими поточними витратами, отже, не підлягають капіталізації та відносяться на видатки того періоду, в якому вони виникли.

Відстрочені аквізиційні витрати капіталізуються у момент їх виникнення в такій мірі, щоб не включати суми, враховані при розрахунку майбутніх зобов’язань щодо виплат за страховим полісом (тобто враховані при застосуванні цільмеризації страхових резервів довгострокових зобов’язань). У цьому випадку сума витрат, які вже враховані у розрахунку резервів довгострокових зобов’язань (математичних резервів), відноситься на видатки того періоду, в якому вони виникли, оскільки у такому випадку їх віднесення на майбутні періоди та подальша амортизація відбуваються шляхом коригування або зміни страхових резервів.

Після початкового визнання ВАВ за довгостроковими страховими контрактами з фіксованими або гарантованими умовами амортизуються та відносяться на витрати протягом строку дії страхового контракту, за який виплачуються очікувані страхові премії, як постійна частка поточної вартості очікуваних премій, розрахованої із використанням тих самих припущень (смертність, припинення страхування, інвестиційний дохід), які використовуються при оцінці зобов’язання щодо майбутніх виплат за страховим полісом.

За довгостроковими страховими контрактами без фіксованих умов, до яких входять контракти універсального страхування життя (universal life) або контракти про частку участі у прибутку (unit-linked), та інвестиційними контрактами з УДУ, ВАВ амортизуються протягом очікуваного загального строку дії групи контрактів як постійна частка поточної вартості розрахункової валової маржі, що, як очікується, буде реалізована за цими контрактами. Очікувана валова маржа включає очікувані премії та інвестиційні результати за вирахуванням очікуваних страхових виплат, адміністративних витрат і передбачуваних змін у сумі зобов’язань щодо майбутніх виплат власнику полісу страхування життя. Поточна вартість оціночної валової маржі розраховується із використанням договірного тарифу за контрактами універсального страхування життя або очікуваної доходності від інвестицій за контрактами про частку участі у прибутку. У разі, якщо у будь-якому періоді очікується суттєва негативна валова маржа прибутку, поточна вартість оціночних валових премій використовується як база розрахунку амортизації. Якщо ВАВ амортизуються пропорційно валовій маржі за придбаними контрактами, реалізовані прибутки або збитки враховуються так само, як і прибутки або збитки, визнані безпосередньо у складі капіталу (нереалізовані прибутки чи збитки). Реалізація цих прибутків або збитків може вплинути на валовий прибуток чи валову маржу, використану при амортизації ВАВ. Таким чином, коригування, пов’язане з цими нереалізованими прибутками або збитками визнається у складі інших сукупних доходів та відображається у сумі ВАВ у балансі.

При розрахунку амортизації проценти нараховуються на неамортизований залишок капіталізованих аквізиційних витрат за ставкою, використаною для дисконтування очікуваних премій та валової маржі, що призводить до зменшення чистої суми амортизації за звітний період. Розрахунки очікуваних премій та валової маржі, які використовуються як база розрахунку амортизації, регулярно оцінюються із коригуванням загальної суми амортизації, нарахованої до конкретного часу, та визнанням доходів чи витрат у складі прибутку чи збитку, якщо фактичні дані або інші ознаки свідчать про те, що попередні розрахунки вимагають перегляду.

У Прикладі 1 до цього розділу показане практичне застосування методичних рекомендацій щодо амортизації ВАВ на основі очікуваної валової маржі прибутку. Аналогічні принципи застосовуються при використанні очікуваних премій, при цьому для визначення відповідної бази розрахунку амортизації здійснюються більш спрощені розрахунки.

При початковому визнанні виконується оцінка вартості відшкодування активів ВАВ, які капіталізуються лише у сумі, достатній для покриття валовими преміями. В іншому випадку вони відносяться на витрати того періоду, в якому вони виникли. У подальшому активи ВАВ регулярно включаються до перевірки адекватності зобов’язань (див. розділ "Страхові резерви" для більш детальної інформації). Будь-які ВАВ, списані за результатами цієї перевірки, не підлягають відновленню в обліку.

Відстрочені аквізиційні витрати списуються з балансу після закінчення дії відповідних контрактів або їх продажу. Внутрішня заміна, внаслідок якої виникає контракт заміни, що суттєво відрізняється від заміненого контракту, обліковується як припинення дії заміненого контракту. Неамортизовані відстрочені аквізиційні витрати за заміненим контрактом у межах операції внутрішньої заміни, що призводить до виникнення суттєвим чином зміненого контракту, не відносяться на майбутні періоди у зв’язку з контрактом заміни. Внутрішня заміна, внаслідок якої виникає контракт заміни, що суттєво не відрізняється від заміненого контракту, обліковується як подовження дії заміненого контракту. У такому випадку неамортизовані відстрочені аквізиційні витрати, пов’язані із заміненим контрактом, відносяться на майбутні періоди і амортизуються із визнанням відповідної заробленої премії за контрактом заміни.

Внутрішня заміна передбачає контракти, які суттєво не змінились, лише за відповідності всім переліченим далі умовам:

a) страховий випадок, ризик або період страхового покриття за контрактом не змінились, що підтверджує відсутність суттєвих змін характеру та ступеня ризику смертності, ризику захворюваності або інших страхових ризиків, за наявності;

б) характер прав на дохід від інвестицій (наприклад, аналіз того, чи суми визначаються за допомогою формул, передбачених контрактом, передача фактичних результатів від вказаних інвестицій або на розсуд страховика), за наявності, між страховиком та власником страхового контракту залишився без змін;

в) для здійснення операції відсутня потреба у додаткових депозитах, преміях або витратах, пов’язаних із початковою страховою виплатою чи сумою страхового покриття, понад суми, вказані або передбачені первісним контрактом; або у випадку зменшення початкової страхової виплати чи суми страхового покриття, депозити, премії та витрати зменшуються на суму, яка принаймні дорівнює сумі відповідного зменшення страхової виплати чи суми страхового покриття;

г) за винятком виплат власнику страхового контракту або особі, призначеній власником страхового контракту, та витрат, пов’язаних із новопридбаними чи визначеними страховими виплатами і видами страхового покриття, чиста вартість рахунку власника страхового контракту або чиста викупна вартість з виплатою готівки за контрактами з визначеною чи невизначеною вартістю рахунку не зменшується;

ґ) умови участі або дивідендів за контрактом залишились без змін;

д) метод амортизації або класифікація доходів не змінились.

Якщо будь-яка з вищенаведених умов не дотримана, внутрішня заміна являє собою контракт заміни, який суттєво відрізняється від заміненого контракту.

У примітках до фінансових звітів (фінансової звітності) розкривається інформація про узгодження змін у відстрочених аквізиційних витратах протягом звітного періоду, окремо для контрактів страхування життя, контрактів страхування, іншого ніж страхування життя, та інвестиційних контрактів з УДУ.

Приклад розкриття такої інформації наведено нижче у таблиці 2 :

Таблиця 2

Страхування інше ніж страхування життя

Страхування життя

Інвестиційні контракти з УДУ

Всього

20X1

20x0

20X1

20x0

20X1

20x0

20X1

20x0

На початок звітного періоду

Капіталізація

Амортизація

Вплив нереалізованого результату переоцінки, відображеного у капіталі

Придбання дочірніх підприємств

Продаж дочірніх підприємств

Курсові різниці

На кінець звітного періоду

Приклад 1:

Амортизація відстрочених аквізиційних витрат на основі валової маржі прибутку

Цей приклад пояснює облік амортизації ВАВ як постійного співвідношення до валової маржі та містить методику розрахунку оціночної валової маржі, норм амортизації та сум амортизації. Цей приклад включає розрахунки, які здійснюються при:

a) амортизації ВАВ у випадку реалізації валової маржі;

б) перегляді оцінок валової маржі, що, як очікується, буде реалізована;

Оціночна валова маржа розраховується таким чином (поточна вартість визначена із використанням фактичного тарифу 8,5%).

Таблиця 3

Рік

Пре

Проценти по матема- тичних резервах

Процент и по поточній діяльності

Понесені витрати на виплати у разі смерті

Понесені витрати на виплати у разі дострокового припинення контракту

Понесені періодичн і витрати

(Збільшення)/ зменшення матема- тичних резервів

Понесені витрати на бонуси

Валова маржа

Переглянута валова маржа у році 2

(a)

(б)

(в)

(г)

( ґ)

(д)

(е)

(є)

(ж)

1

210 000

-

16 244

(9 000)

-

(18 900)

(126 103)

(18 857)

53 384

53 384

2

184 611

10 719

14 280

(10 549)

-

(16 615)

(109 116)

(21 399)

51 931

50 546

3

169 621

19 994

13 120

(13 731)

(7 148)

(15 266)

(93 699)

(24 230)

48 691

47 419

4

155 763

27 955

12 048

(14 835)

(14 984)

(14 019)

(79 754)

(26 574)

45 600

44 432

5

142 990

34 735

11 060

(15 661)

(21 760)

(12 869)

(67 117)

(28 509)

42 869

41 797

6

131 222

40 440

10 150

(15 622)

(17 237)

(11 810)

(73 236)

(30 043)

33 864

32 880

7

124 333

46 665

9 617

(16 578)

(20 989)

(11 190)

(66 499)

(32 301)

33 058

32 126

8

117 678

52 317

9 109

(16 824)

(24 427)

(10 599)

(60 005)

(34 367)

32 972

32 089

9

111 526

57 417

8 627

(17 526)

(27 566)

(10 037)

(53 706)

(36 230)

32 505

31 669

10

105 582

61 982

8 167

(18 603)

(30 406)

(9 502)

(47 485)

(37 915)

31 820

31 028

11-20

779 517

760 283

60 296

(311 112)

(398 831)

(70 157)

(162 007)

(424 092)

233 827

227 980

21-55

589 392

1 222 685

45 589

(1 187 632)

(686 079)

(53 041)

938 767

(669 668)

200 013

195 591

Всього

2 822 385

2 335 192

218 307

(1 647 673)

(1 249 427)

(254 005)

(1 384 185)

840 534

820 941

371 621

362 945

а) валові премії підписані ;

б) проценти, за фактичним тарифом 8,5%, по математичних резервах станом на кінець попереднього року. Математичні резерви розраховані із використанням коефіцієнту гарантованої смертності та процентної ставки за фондом дивідендів;

в) проценти, за фактичним тарифом 8,5%, по грошових потоках поточного року. У цьому випадку передбачається, що премії отримуються і всі поточні витрати сплачуються на початку року, а також що всі виплати у разі смерті і дострокового припинення контракту та бонуси виплачуються наприкінці року;

г) виплати у разі смерті, що не зменшуються відповідними математичними резервами;

ґ) виплати у разі дострокового припинення контракту, що не зменшуються відповідними математичними резервами;

д) періодичні витрати, що не включаються до складу капіталізованих аквізиційних витрат; е) чисте зменшення/(збільшення) сукупних математичних резервів за рік;

є) бонуси власника страхового полісу за рік;

ж) математична сума від пункту a) до пункту є) включно. Норма амортизації розраховується таким чином:

Таблиця 4

Початкова оцінка

Переглянута оцінка

Поточна вартість оціночної валової маржі, роки 1-55, оцінка у момент оформлення (з таблиці 3)

(a)

371 261

362 945

Поточна вартість капіталізованих аквізиційних витрат, роки 1-55, оцінка у момент оформлення

(б)

263 309

263 309

Норма амортизації = (б)/(а)

(в)

70,92%

72,55%

Суми амортизації розраховуються таким чином:

Таблиця 5

Початкова оцінка

Переглянута оцінка

Капіталізовані витрати, рік 1

241 500

241 500

Проценти, нараховані за тарифом 8,5%

(г)

20 528

20 528

Амортизація, рік 1

Валова маржа 53 384 (з таблиці 3) за ставкою (в) вище

)

(37 862)

(38 729)

Залишок, кінець року 1

(д)

224 166

223 299

Додаткові капіталізовані витрати, рік 2

9 231

9 231

Проценти, нараховані за тарифом 8,5%

(е)

19 839

19 765

Амортизація, рік 2

Валова маржа 50 546 (з таблиці 3) за ставкою (в) вище

(є)

(36 670)

(36 670)

Залишок, кінець року 2

216 566

215 625

Залишок за початковою оцінкою

216 566

Залишок за переглянутою оцінкою

215 625

Необхідне коригування

(941)

Чиста сума амортизації, визнана:у році 1 (г+ґ)

17 334

У році 2 (е+є за переглянутою оцінкою + різниця між д за початковою оцінкою та переглянутою оцінкою)

17 772

3.3. Частка перестраховиків у страхових резервах

Страховик визнає та оцінює суму частки перестраховиків у страхових резервах кожного виду відповідно до вимог чинного законодавства та відповідних нормативних актів.

Якщо корисність активу перестрахування зменшилась, страховику рекомендується відповідним чином зменшити його балансову вартість у балансі та визнати такий збиток від зменшення корисності у складі прибутку чи збитку.

Корисність активу перестрахування зменшується, якщо і тільки якщо:

а) існує об’єктивне свідчення того, що внаслідок події, яка відбулася після первісного визнання активу перестрахування, цедент може не отримати всі суми, які повинні йому сплачуватись у відповідності до умов контракту; та

б) вплив такої події на суми, які отримає цедент від перестраховика, можна достовірно оцінити.

Страховику рекомендується розкривати у примітках до фінансових звітів суму частки перестраховиків у страхових резервах, розрахованої відповідно до вимог чинного законодавства та відповідних нормативних актів, і відповідний резерв на зменшення корисності.

Див. також рекомендації у розділі "Страхові резерви", який стосується також і частки перестраховиків у страхових резервах.

3.4. Залишок коштів у Моторно-транспортному страховому бюро України

Рекомендувати страховикам включати до статті "Залишок коштів у МТСБУ" централізовані страхові резервні фонди, які перебувають в управлінні Моторно- транспортного страхового бюро України ( далі - МТСБУ), але які належать страховикам, такі як Фонд захисту потерпілих та Фонд страхових гарантій.

Залишок коштів у МТСБУ спочатку визнається за сумою платежів, здійснених до централізованих страхових резервних фондів під управлінням МТСБУ. Крім того, цей залишок збільшується на суму додаткових коштів, які у подальшому відраховуються до МТСБУ, і зменшується на суму страхових виплат та пов’язаних з ними витрат, які відшкодовуються МТСБУ за рахунок цих коштів у частці, віднесеній на страховика. Процентні доходи, зароблені за залишком коштів у МТСБУ, визнаються у складі фінансового доходу та призводять до збільшення залишку коштів у МТСБУ.

Оскільки залишок коштів у МТСБУ не має фіксованого строку, він відноситься до категорії фінансових активів для подальшого продажу і обліковується відповідним чином згідно з вимогами МСБУ 39 "Фінансові інструменти: визнання та оцінка". Станом на кінець кожного звітного періоду страховики оцінюють залишок коштів у МТСБУ за справедливою вартістю з урахуванням його імовірного очікуваного відшкодування та процентного доходу до отримання.

Страховики розкривають у примітках до фінансової звітності інформацію про сутність залишку коштів у МТСБУ, пов’язані з ним обмеження щодо використання, валюту, в якій цей залишок деномінований, та поточну ефективну процентну ставку за залишком коштів у МТСБУ, а також іншу інформацію, яка вимагається МСФЗ.

Платежі до МТСБУ, інші ніж платежі безпосередньо до централізованих страхових резервних фондів (наприклад, платежі до Фонду попереджувальних заходів), відносяться на витрати того періоду, в якому вони виникли.

3.5. Дебіторська заборгованість за страховою діяльністю

Страховики розкривають окремо у примітках до фінансових звітів принаймні такі компоненти дебіторської заборгованості за страховою діяльністю: премії до отримання від власників страхових полісів, дебіторська заборгованість від страхових агентів, брокерів та посередників, дебіторська заборгованість від перестраховиків, дебіторська заборгованість за регресами та сума резервів на зменшення корисності, визнаних щодо кожного компоненту дебіторської заборгованості за страховою діяльністю. Крім того, страховики розкривають іншу необхідну інформацію про дебіторську заборгованість за страховою діяльністю відповідно до вимог МСФЗ.

Премії до отримання від власників страхових полісів визнаються в повній сумі у момент укладання страхового контракту. Див. також розділ "Валові премії підписані". Дебіторська заборгованість від перестраховиків за страховими виплатами визнається у момент визнання кредиторської заборгованості за відповідними страховими виплатами.

Дебіторська заборгованість від страхових агентів, брокерів та посередників визнається за сумами премій, отриманих ними, але не переданих страховику до закінчення звітного періоду.

Дебіторська заборгованість за регресами визнається у момент визнання кредиторської заборгованості за відповідними страховими виплатами. Визнані суми оцінюються з урахуванням очікуваних грошових потоків до отримання та строків таких грошових потоків на основі минулого досвіду страховика щодо отримання коштів у порядку регресу.

Станом на кінець кожного звітного періоду страховики перевіряють дебіторську заборгованість за операціями страхування щодо зменшення її корисності і визнають відповідний резерв, якщо необхідно.

3.6. Депозити перестрахування

Депозити перестрахування – це заборгованість за договорами перестрахування, які не відповідають вимогам класифікації страхових контрактів (див. розділ "Визначення страхового контракту"), отже, обліковуються як договори фінансового перестрахування і відносяться до категорії фінансових активів.

Депозити перестрахування – це угоди перестрахування, які характеризуються передачею незначного страхового ризику або відсутністю передачі страхового ризику і використовуються переважно як засіб покращення грошових потоків у короткостроковій та середньостроковій перспективі. Прикладом може бути ситуація, за якої цедент отримує компенсацію збитків від перестраховика, але умови контракту зобов’язують цедента відшкодувати компенсацію у майбутніх роках, отже, призводять до виникнення у перестраховика депозитного активу.

Депозитний актив визнається за сумою сплаченої компенсації за вирахуванням будь- яких чітко визначених премій або винагороди, яка утримується цедентом. Ці фінансові інструменти переважно оцінюються за амортизованою вартістю із використанням методу ефективної процентної ставки, для розрахунку якої здійснюється оцінка майбутніх грошових потоків.

Процентні доходи за цими контрактами обліковуються за методом ефективної процентної ставки у момент нарахування.

У разі зменшення корисності депозиту перестрахування, його балансова вартість зменшується до суми його відшкодування, а збиток від зменшення корисності відповідно відноситься на витрати у складі прибутку чи збитку.

При обліку депозитів перестрахування страховик дотримується всіх вимог до підготовки фінансових звітів, які застосовуються до фінансових активів, що обліковуються за амортизованою вартістю.

3.7. Інше (капітал)

Рядок "Інше" в капіталі включає всі інші компоненти капіталу, які не показуються окремо у складі капіталу (інші резерви у капіталі). Структура цього рядка та узгодження змін у кожному з його компонентів за всі подані періоди показуються у примітках до фінансових звітів (фінансової звітності).

Якщо згідно із законодавством страховик зобов’язаний створювати резерви катастроф та резерви коливання збитковості (резерви вирівнювання), він розраховує суми цих резервів відповідно до вимог чинного законодавства та відповідних нормативних актів, і відображає їх у складі інших резервів у капіталі як розподіл нерозподіленого прибутку, а не як витрати у звіті про сукупні доходи. Будь-яке використання цих резервів показується як переведення з категорії інших резервів у капіталі до категорії нерозподіленого прибутку.

Резерви коливання збитковості та резерви катастроф, відображені у капіталі, не підлягають перевірці адекватності зобов’язань.

3.8. Компонент капіталу щодо умов дискреційної участі

Деякі страхові контракти містять умову дискреційної участі (УДУ), а також гарантований елемент. УДУ – це контрактне право інвестора або власника страхового полісу на отримання додаткових виплат, крім гарантованих мінімальних виплат, проте сума та/або строки таких виплат визначаються страховиком на власний розсуд відповідно до контракту.

Емітент контракту з УДУ може, проте не зобов’язаний, визнати УДУ окремо від гарантованого елементу. Якщо емітент не визнає їх окремо, він класифікує весь контракт як зобов’язання.

Якщо емітент показує їх окремо, він відносить гарантований елемент до категорії зобов’язань і обліковує УДУ як зобов’язання або як окремий компонент капіталу. Страховик може розділити УДУ на компонент зобов’язання та компонент капіталу і може послідовно дотримуватись облікової політики щодо розділення таких компонентів. Визначаючи, чи визнавати УДУ у складі зобов’язань або капіталу, страховик дотримується вимог МСБО 32

"Фінансові інструменти: розкриття та подання", а також інших положень МСФЗ. Емітент не повинен класифікувати УДУ як проміжну категорію, яка не відноситься ні до зобов’язання, ні до капіталу.

Прикладом контракту з УДУ є договір страхування життя, випущений українським страховиком, за умовами якого страховик зобов’язаний виплатити до 4% річних гарантованого інвестиційного доходу та відрахувати власнику страхового полісу не менше, ніж 85% надлишкового інвестиційного доходу від розміщення страхових резервів. У цьому прикладі 4% становлять гарантований елемент контракту. Надлишковий інвестиційний дохід є умовою дискреційної участі, оскільки страховик може впливати принаймні на строки отримання інвестиційного доходу, а отже, на строки здійснення виплат власнику страхового полісу. 85% надлишкового інвестиційного доходу виплачуватимуться власнику страхового полісу у будь-якому випадку, і страховик може регулювати лише строки здійснення таких виплат. Таким чином, ці 85% становлять компонент зобов’язання щодо УДУ. Залишок надлишкового інвестиційного доходу від розміщення страхових резервів у розмірі 15% може, на розсуд страховика, бути утриманий страховиком або виплачений власнику страхового полісу, а отже, являє собою компонент капіталу щодо умов дискреційної участі.

Страховик може визнавати всі отримані премії за страховими контрактами з УДУ як дохід без відокремлення будь-якої частки, що відноситься до компоненту капіталу. При цьому зміни у гарантованому елементі та у частці умови дискреційної участі, класифікованої як зобов’язання, повинні визнаватися у складі прибутку чи збитку. Якщо умова дискреційної участі повністю або частково класифікується як капітал, частка прибутку чи збитку може відноситися до цієї умови (в порядку, аналогічному віднесенню до частки, що належить учасникам, які не контролюють групу). Емітенту рекомендується визнавати частку прибутку чи збитку, віднесену на компонент капіталу щодо умови дискреційної участі як розподіл прибутку чи збитку (в порядку, аналогічному віднесенню до частки, що належить учасникам, які не контролюють групу), а не як витрати чи дохід.

Інвестиційні контракти також можуть містити УДУ. При цьому описані вище вимоги так само застосовуються до інвестиційних контрактів. Див. розділ "Інвестиційні контракти" для більш детальної інформації.

Крім інформації, яка подається у звіті про зміни капіталу, страховик може розкривати у примітках до фінансової звітності детальну інформацію про узгодження змін у компоненті капіталу щодо УДУ.

3.9. Страхові резерви (резерв незароблених премій, резерв збитків, резерв довгострокових зобов’язань (математичний резерв) та інші страхові резерви)

Страховик розраховує суму страхових резервів кожного виду відповідно до вимог чинного законодавства та відповідних нормативних актів.

Станом на кінець кожного звітного періоду страховику рекомендується оцінювати адекватність визнаних ним страхових резервів, використовуючи для цього поточні оцінки майбутніх грошових потоків за страховими контрактами. Оцінка, яку виконує страховик (перевірка адекватності зобов’язань), включає поточні розрахунки всіх контрактних грошових потоків та пов’язаних з ними таких грошових потоків, як витрати на врегулювання збитків, а також грошових потоків, що походять від вбудованих опціонів та гарантій. Якщо така оцінка показує, що балансова вартість страхових зобов’язань (за вирахуванням відповідних відстрочених аквізиційних витрат та нематеріальних страхових активів) є недостатньою, тобто меншою за чисту поточну вартість розрахункових майбутніх грошових потоків, нестачу слід визнавати у складі витрат.

При проведенні перевірки адекватності зобов’язань використовуються якнайкращі поточні оцінки майбутніх контрактних грошових потоків, включаючи такі пов’язані з ними грошові потоки, як витрати на врегулювання збитків, адміністративні витрати за страховими полісами, опціони і гарантії власника страхового полісу та інвестиційний дохід. При проведенні перевірки адекватності зобов’язань можуть використовуватись такі методи оцінки: модель дисконтованих грошових потоків, модель опціонного ціноутворення та стохастичне моделювання. Неадекватність зобов’язань відноситься на витрати у складі прибутку чи збитку та визнається таким чином: спочатку зменшуються нематеріальні страхові активи та ВАВ, а у подальшому – визнається додаткове зобов’язання за залишком збитку (додатковий резерв ризику, що не сплинув, у складі інших страхових резервів).

Припущення, сформовані для перевірки адекватності зобов’язань, використовуються у майбутньому для оцінки страхових зобов’язань станом на кінець кожного наступного звітного періоду за окремими видами страхування, які за результатами перевірки виявились неадекватними. Збитки за результатами перевірки адекватності зобов’язань сторнуються у майбутніх роках на суму додатково створених зобов’язань, якщо неадекватність зобов’язань більше не існує. Будь-які відстрочені аквізиційні витрати або відповідні нематеріальні страхові активи, списані за результатами цієї перевірки, не підлягають відновленню в обліку.

Описана вище перевірка адекватності зобов’язань здійснюється на рівні окремих контрактів або на рівні портфелю контрактів, які, в цілому, наражаються на схожі ризики та управляються разом як єдиний портфель.

Так, за короткостроковими страховими контрактами страховик може оцінити адекватність своїх страхових резервів, порівнявши суму очікуваних витрат на страхові виплати та витрат на врегулювання збитків, неамортизованих аквізиційних витрат і витрат на обслуговування з відповідними резервами незароблених премій та резервами збитків.

Страховик розкриває у примітках до фінансової звітності структуру страхових резервів у валовій сумі та за вирахуванням перестрахування за категоріями резервів. Нижче наведено приклад такого розкриття:

Таблиця 6

31 грудня 20X1

31 грудня 20x0

Валова сума

Резерв довгострокових зобов’язань (математичний резерв)

Резерв незароблених премій

Резерв збитків/належних виплат страхових сум, у тому числі резерви витрат на врегулювання збитків:

- резерв неврегульованих виплат (РНВ)

- резерв збитків понесених, але ще не заявлених (РЗПНЗ)

Інші страхові резерви

Всього страхових резервів, валова сума

Частка перестраховиків

Резерв довгострокових зобов’язань (математичний резерв)

( )

( )

Резерв незароблених премій

( )

( )

Резерв збитків/належних виплат страхових сум, у тому числі резерви витрат на врегулювання збитків:

( )

( )

- резерв неврегульованих виплат (РНВ)

( )

( )

- резерв збитків понесених, але ще не заявлених (РЗПНЗ)

( )

( )

Інші страхові резерви

( )

( )

Всього частки перестраховиків у страхових резервах

( )

( )

Чиста сума

Резерв довгострокових зобов’язань (математичний резерв)

Резерв незароблених премій

Резерв збитків/належних виплат страхових сум, у тому числі резерви витрат на врегулювання збитків:

- резерв неврегульованих виплат (РНВ)

- резерв збитків понесених, але ще не заявлених (РЗПНЗ)

Інші страхові резерви

Всього страхових резервів, чиста сума

У поданій вище таблиці валова сума резервів повинна узгоджуватись із сумою резервів, показаних у складі зобов’язань у балансі. Частка перестраховиків у страхових резервах повинна узгоджуватись із часткою перестраховиків у страхових резервах, показаною у складі активів у балансі Страховики розкривають інформацію про результати узгодження змін у страхових резервах та частці перестраховиків у страхових резервах.

Нижче наведено приклад розкриття змін у резерві збитків/належних виплат страхових сум та відповідній частці перестраховиків:

Таблиця 7

20X1

20X0

Валова сума

Частка перестра-

ховиків

Чиста сума

Валова сума

Частка перестра-

ховиків

Чиста сума

Резерв неврегульованих виплат

( )

( )

Резерв збитків понесених, але ще не заявлених

( )

( )

Всього резервів збитків на початок звітного періоду

( )

( )

Страхові виплати, понесені протягом поточного звітного періоду

( )

( )

Виплати, здійснені протягом звітного періоду

( )

( )

( )

( )

Коригування страхових виплат, понесених у минулих звітних періодах внаслідок змін у припущеннях:*

- середня вартість виплати

- середня кількість виплат

- середній період врегулювання виплат

Інші зміни у страхових виплатах, понесених у минулих звітних періодах

Придбання дочірніх підприємств

( )

( )

Вибуття дочірніх підприємств

( )

( )

( )

( )

Курсові різниці

Всього резервів збитків станом на кінець звітного періоду

( )

( )

Резерв неврегульованих виплат

( )

( )

Резерв збитків понесених, але ще не заявлених

( )

( )

Всього резервів збитків станом на кінець звітного періоду

( )

( )

* Страховикам рекомендується коригувати перелік припущень з урахуванням їхніх індивідуальних обставин.

У поданій вище таблиці валові суми резервів показані як додатні суми, а відповідні частки перестраховиків – як від’ємні суми. Зміни у резервах показуються з відповідними знаками для забезпечення коректного узгодження у таблиці. Загальна сума резервів збитків – це математична сума резерву неврегульованих виплат та резерву збитків понесених, але ще не заявлених на відповідну дату, яка повинна узгоджуватись із відповідною сумою у балансі на цю дату. Загальна сума резервів збитків на початок звітного періоду повинна дорівнювати загальній сумі резервів збитків станом на кінець попереднього звітного періоду.

Нижче наведено приклад розкриття змін у резерві незароблених премій та відповідній частці перестраховиків:

Таблиця 8

20X1

20X0

Валова сума

Частка перестраховиків

Чиста сума

Валова сума

Частка перестраховиків

Чиста сума

На початок звітного періоду

( )

( )

Премії, підписані у звітному періоді

( )

( )

Премії, зароблені протягом звітного періоду

( )

( )

( )

( )

Придбання дочірніх підприємств

( )

( )

Вибуття дочірніх підприємств

( )

( )

( )

( )

Курсові різниці

На кінець звітного періоду

( )

( )

У поданій вище таблиці валові суми показані як додатні суми, а відповідні частки перестраховиків – як від’ємні суми. Станом на кожну дату залишки повинні узгоджуватись із відповідними залишками у балансі.

Нижче наведено приклад розкриття змін у резерві довгострокових зобов’язань (математичному резерві) та відповідній частці перестраховиків:

Таблиця 9

Валова сума

Частка перестраховиків

Чиста сума

Страхові контракти з УДУ

Страхові контракти без УДУ

Всього

Страхові контракти з УДУ

Страхові контракти без УДУ

Всього

Страхові коконтрак ти з УДУ

Страхові контр акти без УДУ

Всього

На початок звітного періоду

( )

( )

( )

Премії, підписані у звітному періоді

( )

( )

( )

Зобов’язання, направлені на виплати у разі смерті, дострокового припинення контракту та інші припинення договорів у звітному періоді

( )

( )

( )

( )

( )

( )

Відхилення виплат від очікуваних сум

Вирахувана винагорода

( )

( )

( )

( )

( )

( )

Нарахування процентів

( )

( )

( )

Зміна ціни одиниці продукту

Коригування внаслідок змін у припущеннях:*

- смертність/захворюваність

- тривалість життя

- інвестиційний дохід

- витрати

- частка страхових контрактів, які втратили чинність або достроково припинені

- ставка дисконту

Придбання дочірніх підприємств

( )

( )

( )

Вибуття дочірніх підприємств

( )

( )

( )

( )

( )

( )

Курсові різниці

На кінець звітного періоду

( )

( )

( )

* Страховикам рекомендується коригувати перелік припущень з урахуванням їхніх конкретних обставин.

У поданій вище таблиці валові суми показані як додатні суми, а відповідні частки перестраховиків – як від’ємні суми. Станом на кожну звітну дату залишки повинні узгоджуватись із відповідними залишками у балансі.

Нижче наведено приклад розкриття змін в інших страхових резервах та відповідній частці перестраховиків:

Таблиця 10

20X1

20X0

Валова сума

Частка перестра-

ховиків

Чиста сума

Валова сума

Частка перестра-

ховиків

Чиста сума

На початок звітного періоду

( )

( )

Витрати, понесені протягом звітного періоду

( )

( )

Резерви, використані протягом звітного періоду

( )

( )

( )

( )

Придбання дочірніх підприємств

( )

( )

Вибуття дочірніх підприємств

( )

( )

( )

( )

Курсові різниці

На кінець звітного періоду

( )

( )

У поданій вище таблиці валові суми показані як додатні суми, а відповідні частки перестраховиків – як від’ємні суми. Станом на кожну звітну дату залишки повинні узгоджуватись із відповідними залишками у балансі.

За кожним значним напрямком діяльності страховикам рекомендується показувати фактичні страхові виплати у порівнянні з попередніми оцінками (тобто, дані про розвиток збитковості). Дані показуються у валовій сумі та за вирахуванням перестрахування за кожним значним напрямком діяльності. Інформація про розвиток збитковості повинна розкриватися ретроспективно від початку періоду виникнення найдавнішої суттєвої виплати, стосовно якої ще існує невизначеність щодо суми та строку платежів, хоча при цьому немає необхідності розкривати інформацію за більш, ніж десятирічний строк. Страховики можуть не розкривати цю інформацію по відношенню до страхових виплат за тими напрямками діяльності, невизначеність щодо суми та строків виплат за якими, як правило, вирішується протягом одного року.

Нижче наведено приклад розкриття розвитку збитковості:

Таблиця 11

Рік виникнення вимог щодо виплат

2XX0

2XX1

2XX2

………

2XXN

Всього

Оцінка остаточних витрат на виплати

- у кінці року виникнення вимоги

x

- через один рік

x

x

- через два роки

x

x

x

……………………………………………..

…………

…………

…………

…………

…………

…………

- через N років

x

x

x

x

x

Поточна оцінка накопичених виплат

Накопичені виплати, здійснені до теперішнього часу

( )

( )

( )

( )

( )

( )

Зобов’язання, визнане у балансі

Резерв збитків за виплатами попередніх років

x

x

x

x

x

Всього резерву збитків у балансі

x

x

x

x

x

У верхній частині таблиці показано, яким чином змінювалась здійснена страховиком оцінка загальної суми неврегульованих страхових виплат за кожний рік настання страхового випадку станом на кінець наступних років. У нижній частині таблиці показано узгодження між накопиченою сумою страхових виплат та резервом збитків, відображеним у балансі.

Страховики можуть подавати інформацію про розвиток збитковості за роком подання вимог про страхові виплати, а не за роком настання страхового випадку, якщо це вважається більш доречним для напрямку діяльності страховика. Вибір оптимального формату подання інформації може здійснюватись окремо для кожного напрямку страхової діяльності.

3.10. Інвестиційні контракти

Інвестиційні контракти поділяються на інвестиційні контракти з умовами дискреційної участі ( далі - УДУ) та інвестиційні контракти без УДУ. Вони обліковуються таким чином:

3.10.1. Інвестиційні контракти без умови дискреційної участі

Інвестиційні контракти без УДУ визнаються та обліковуються як фінансові зобов’язання відповідно до вимог МСБО 39.

Ці зобов’язання визнаються у момент укладання контрактів. Премії, отримані за такими контрактами, не визнаються у складі доходу у звіті про сукупні доходи, а визнаються безпосередньо у складі зобов’язань.

Інвестиційні контракти без фіксованих умов, такі як фінансові зобов’язання, чия справедлива вартість залежить від справедливої вартості відповідних фінансових активів, похідних фінансових інструментів та/або інвестиційної нерухомості (ці контракти також відомі як інвестиційні контракти про частку участі у прибутку (unit-linked)), в момент укладання відносяться до категорії "за справедливою вартістю з відображенням переоцінки у прибутку чи збитку" і спочатку оцінюються за справедливою вартістю.

Найкращим підтвердженням справедливої вартості цих фінансових зобов’язань при початковому визнанні є ціна угоди (тобто справедлива вартість отриманої компенсації), крім випадків, коли справедлива вартість такого інструменту визначається шляхом порівняння з іншими поточними угодами з аналогічним інструментом, що спостерігаються на ринку, або із використанням методик оцінки, в яких застосовуються змінні, що ґрунтуються на даних з відкритих ринків.

У разі наявності таких достовірних підтверджень, прибутки або збитки при початковому визнанні обліковуються у складі прибутку чи збитку. Після початкового визнання інвестиційні контракти без УДУ оцінюються за справедливою вартістю з відображенням переоцінки у прибутку чи збитку. Депозити та вилучені кошти обліковуються безпосередньо як коригування зобов’язання у балансі. Коригування справедливої вартості здійснюються станом на кінець кожного звітного періоду та визнаються у складі прибутку чи збитку.

Наприклад, справедлива вартість фінансових зобов’язань за такими інвестиційними контрактами без фіксованих умов, як контракти про частку участі у прибутку, визначається на основі поточної вартості одиниць, в яких встановлені виплати за контрактом. Вартість одиниці являє собою справедливу вартість інвестицій у складі інвестиційних фондів, які пов’язані із фінансовими зобов’язаннями та використовуються для забезпечення цих фінансових зобов’язань, що визначаються по відношенню до вказаних активів. Справедлива вартість фінансових зобов’язань розраховується помноженням кількості одиниць, належних кожному власнику контракту станом на кінець звітного періоду, на вартість одиниці на ту ж дату.

Якщо інвестиційний контракт передбачає вбудований опціон "пут" чи опціон про дострокове припинення контракту, справедлива вартість фінансового зобов’язання за жодних умов не повинна бути меншою за суму, що виплачується при достроковому припиненні, дисконтовану за період повідомлення про розірвання контракту, якщо доречно.

Інвестиційні контракти з фіксованими та гарантованими умовами визнаються за амортизованою вартістю. У цьому випадку зобов’язання спочатку оцінюється за справедливою вартістю за вирахуванням додаткових витрат на проведення операції, які безпосередньо пов’язані з придбанням або оформленням контракту.

Подальша оцінка інвестиційних контрактів за амортизованою вартістю здійснюється із використанням методу ефективної процентної ставки. За цим методом визначається процентна ставка (ефективна процентна ставка), яка точно дисконтує до чистої балансової вартості фінансового зобов’язання розрахункові показники майбутніх грошових видатків або надходжень протягом очікуваного строку фінансового інструмента або, якщо доречно, протягом коротшого строку, якщо власник контракту має право погасити інструмент до настання його строку погашення.

Очікувані майбутні грошові потоки переоцінюються станом на кінець кожного звітного періоду. Для перерахунку балансової вартості фінансового зобов’язання розраховується поточна вартість розрахункових показників майбутніх грошових потоків із використанням первісної ефективної процентної ставки для фінансового зобов’язання. Будь-які коригування визнаються безпосередньо як доходи або витрати у складі прибутку чи збитку.

Зобов’язання списується з балансу у момент закінчення строку дії контракту, його виконання або анулювання.

3.10.2. Інвестиційні контракти з умовами дискреційної участі

За інвестиційними контрактами з УДУ власники страхових полісів, крім їх прав на гарантований елемент, отримують право на частку прибутку, сума та/або строк отримання якої визначаються страховиком.

Емітент інвестиційного контракту з УДУ може, проте не зобов’язаний, визнавати УДУ окремо від гарантованого елементу у складі зобов’язань або капіталу так само, як і у випадку страхових контрактів з УДУ (див. розділ "Компонент капіталу щодо умов дискреційної участі"). Якщо емітент не визнає їх окремо, йому рекомендується класифікувати весь контракт як зобов’язання.

Премії за інвестиційними контрактами з УДУ визнаються у складі доходу у момент укладання таких контрактів. Водночас, зобов’язання за інвестиційним контрактом з УДУ визначається як математична сума дисконтованої вартості очікуваних майбутніх виплат, витрат на врегулювання страхових вимог, адміністративних витрат за страховими полісами, опціонів і гарантій власників страхових полісів та інвестиційного доходу мінус дисконтована вартість очікуваних теоретичних премій, які можуть бути необхідними для забезпечення майбутніх видатків грошових коштів на підставі застосованих оціночних припущень.

Зобов’язання оцінюється на підставі поточних припущень або припущень, сформованих у момент укладання інвестиційного контракту з УДУ. В останньому випадку враховується маржа у разі ризику та негативної зміни. Якщо оцінене таким чином зобов’язання менше математичної суми амортизованої вартості гарантованого елементу контракту та внутрішньої вартості опціону про дострокове припинення, вбудованого у контракт, воно коригується з одночасним визнанням нестачі у прибутку чи збитку.

Якщо емітент класифікує всю УДУ як зобов’язання, станом на кінець кожного наступного звітного періоду проводиться оцінка адекватності визнаних інвестиційних контрактів з УДУ за вирахуванням відповідних нематеріальних страхових активів і ВАВ, використовуючи перевірку адекватності існуючих зобов’язань, як описано у розділі "Страхові резерви". Eмітент проводить перевірку адекватності зобов’язань щодо контракту в цілому (тобто включаючи гарантований елемент та УДУ). Вартість зобов’язання коригується на суму, що є не достатньою для здійснення майбутніх виплат та покриття витрат.

Коригування зобов’язань станом на кінець кожного звітного періоду обліковуються у складі прибутку чи збитку. Емітент не повинен визначати суму, яка була б результатом застосування МСБО 39 до гарантованого елемента у випадку інвестиційних контрактів.

Якщо емітент повністю або частково класифікує всю УДУ як окремий компонент капіталу, зобов’язання, визнане по відношенню до всього контракту, не повинне бути меншим за суму, що є результатом застосування МСБО 39 до гарантованого елементу. Ця сума повинна включати внутрішню вартість опціону про дострокове припинення контракту, але може не включати його вартість у часі, якщо МСФЗ 4 не вимагає оцінки такого опціону за справедливою вартістю. Емітент може не розкривати суму, яка була б результатом застосування МСБО 39 до гарантованого елемента, і не представляти цю суму окремо. Крім того, емітент може не визначати цю суму, якщо загальна сума визнаного зобов’язання є вочевидь вищою.

Попри той факт, що контракти з УДУ є фінансовими інструментами, емітенту контрактів з умовами дискреційної участі рекомендується розкривати загальну суму процентних витрат за такими контрактами, визнаних у складі прибутку чи збитку, проте не повинен розраховувати ці процентні витрати із використанням методу ефективної процентної ставки.

Окремі аквізиційні витрати, пов’язані з укладанням нових контрактів, обліковуються як відстрочені аквізиційні витрати (ВАВ) та амортизуються у звіті про сукупні доходи з плином часу (див. розділ "Відстрочені аквізиційні витрати" для більш детальної інформації).

Зобов’язання списуються з балансу у момент закінчення строку дії контракту, його виконання або анулювання.

У примітках до фінансових звітів (фінансової звітності) розкривається така інформація:

- визнані зобов’язання за інвестиційними контрактами з УДУ та без УДУ;

- процедура, використана для формування припущень, які чинять найбільший вплив на оцінку визнаних інвестиційних контрактів, у тому числі, якщо практично можливо, кількісна інформація про такі припущення;

- вплив змін у припущеннях, використаних для оцінки зобов’язань за інвестиційним контрактом з УДУ та без УДУ, з окремим відображенням наслідків кожної зміни, яка суттєво вплинула на фінансові звіти;

- узгодження змін у зобов’язаннях за інвестиційними контрактами з УДУ та без УДУ;

- метод оцінки справедливої вартості зобов’язань за інвестиційними контрактами без УДУ;

- класифікація зобов’язань за інвестиційними контрактами у категорію поточних та категорію довгострокових.

У поданій нижче таблиці наведений приклад розкриття такої інформації щодо структури зобов’язань за інвестиційними контрактами:

Таблиця 12

31 грудня 20X1

31 грудня 20X0

Інвестиційні контракти

Перестрахування

Чиста сума

Інвестиційні контракти

Перестрахування

Чиста сума

Гарантований елемент

Компонент УДУ

Всього інвестиційних контрактів з УДУ

Інвестиційні контракти за амортизованою вартістю (гарантовані інвестиційні облігації)

Інвестиційні контракти за справедливою вартістю з відображенням переоцінки у прибутку чи збитку (контракти про частку участі у прибутку (unit-linked)):

- віднесені у цю категорію при початковому

визнанні

- віднесені у категорію утримуваних для торгівлі

Всього інвестиційних контрактів без УДУ

Всього фінансових зобов’язань за інвестиційними контрактами

Нижче подано приклад розкриття інформації про зміни зобов’язань за інвестиційними контрактами з УДУ:

Таблиця 13

20X1

20X0

Інвестиційні контракти

Перестрахування

Чиста сума

Інвестиційні контракти

Перестрахування

Чиста сума

На початок звітного періоду

Премії підписані

Винагорода, вирахувана із залишку рахунку

Сума, сплачена у разі дострокового припинення контракту у звітному періоді

Проценти нараховані:

- у прибутку чи збитку

- в інших сукупних доходах

Коригування внаслідок змін у припущеннях:*

- смертність/ захворюваність

- тривалість життя

- інвестиційний дохід

- витрати

- частка страхових контрактів, які втратили чинність або достроково припинені

- ставка дисконту

Інші зміни

Придбання дочірніх підприємств

Вибуття дочірніх підприємств

Курсові різниці

На кінець звітного періоду

Нижче подано приклад розкриття інформації про зміни зобов’язань за інвестиційними контрактами без УДУ:

Таблиця 14

20X1

20X0

Інвестиційні контракти

Перестрахування

Чиста сума

Інвестиційні контракти

Перестрахування

Чиста сума

На початок звітного періоду

Депозити

Вилучені кошти

Вирахувана винагорода

Нарахування процентів

Коригування справедливої вартості інвестицій

Придбання дочірніх підприємств

Вибуття дочірніх підприємств

Курсові різниці

На кінець звітного періоду

3.11. Відстрочений комісійний дохід від перестраховиків

Відстрочений комісійний дохід від перестраховиків – це неамортизований залишок комісійних винагород, отримуваних від перестраховиків, які були віднесені на майбутні періоди для їх відповідності преміям, переданим у перестрахування, як описано у розділі "Комісійний дохід від перестраховиків".

3.12. Кредиторська заборгованість за страховою діяльністю

Страховики розкривають окремо у примітках до фінансових звітів (фінансової звітності) принаймні такі компоненти кредиторської заборгованості за страховою діяльністю: кредиторська заборгованість за страховими виплатами, премії, отримані авансом, кредиторська заборгованість перед страховими агентами, брокерами та посередниками і премії до сплати перестраховикам. Крім того, страховики розкривають іншу необхідну інформацію про кредиторську заборгованість за страховою діяльністю відповідно до вимог МСФЗ.

Премії до сплати перестраховикам за облігаторними страховими контрактами визнаються у момент укладання страхового контракту, умови якого відповідають умовам, визначеним у генеральній угоді з перестраховиком. Кредиторська заборгованість перед перестраховиками за контрактами факультативного перестрахування визнається при виникненні зобов’язання.

Кредиторська заборгованість за страховими виплатами перед власниками страхових контрактів визнається при виникненні зобов’язання.

Кредиторська заборгованість перед страховими агентами, брокерами та посередниками визнається у момент надання відповідних послуг страховику.

3.13. Премії підписані, валова сума

Валова сума премій підписаних складається з усіх сум премій за страховими контрактами, які, серед іншого, включають:

а) одноразові премії, у тому числі ануітетні премії;

б) додаткові премії у разі щопіврічних, щоквартальних або щомісячних платежів та додаткові платежі від власників страхових полісів на покриття витрат, яких зазнає страховик; в) ретроспективні скориговані премії, коли розрахунок премій здійснюється лише наприкінці певного періоду;

г) у випадку спільного страхування, частка страховика у загальній сумі премій; премії перестрахування від цедентів, включаючи входження до портфелю,

після вирахування виходів з портфелю, кредитованих на рахунок цедента, та сум за анульованими контрактами.

Премії підписані є мірою продажів.

При визнанні доходів страхові контракти поділяються на дві основні категорії залежно від тривалості покриття застрахованого ризику:

3.13.1. Короткострокові страхові контракти

Нижче перелічені фактори, які враховуються при визначенні того, чи конкретний короткостроковий контракт не залишатиметься чинним протягом тривалого періоду часу:

а) контракт гарантує страхове покриття протягом фіксованого періоду незначної тривалості.

б) контракт надає страховику право анулювати контракт або скоригувати положення контракту наприкінці будь-якого періоду протягом строку його дії, включаючи коригування суми нарахованих премій або забезпеченого страхового покриття.

Валові премії, підписані за короткостроковими страховими контрактами, включають валову суму до сплати власником страхового полісу страховику за контрактом, а також премії за весь період ризику, покритого контрактом, який укладений протягом конкретного облікового періоду, незалежно від того, чи підлягають вони сплаті у повному обсязі в цьому обліковому періоді.

У разі отримання премій частковими платежами протягом періоду ризику, покритого страховим полісом або контрактом, залишок суми до сплати станом на звітну дату відноситься до дебіторської заборгованості. Валові премії підписані визнаються з дати, з якої страхове покриття за страховим контрактом набуває чинності. Премії показуються до вирахування комісійних та включають будь-які податки і збори, що стягуються з премій.

Якщо початкові премії підлягають ціновому коригуванню протягом строку дії контракту (наприклад, внаслідок ретроспективної тарифікації або іншої актуальної оцінки страхових контрактів, за якими премії визначаються після строку їх дії, на підставі фактичної інформації про страхові виплати), розрахунковий показник остаточної премії обліковується як премія підписана. Розрахунковий показник остаточної премії переглядається з урахуванням поточних фактичних даних. Премії, які отримані страховими агентами, але які ще не передані страховику, оцінюються на підставі розрахункових даних операцій страхування або статистики минулих періодів та включаються до складу премій підписаних.

Відповідно до принципу нарахування лише та частина премій підписаних, яка зароблена внаслідок покриття ризику страховиком у відповідному обліковому періоді, визнається у складі доходу. У результаті, премії зароблені можуть відрізнятись від премій підписаних в окремих облікових періодах, проте повинні становити однакову суму за весь строк дії страхового контракту.

Премії за короткостроковими страховими контрактами визнаються у складі доходу протягом строку дії контракту пропорційно сумі забезпеченого страхового покриття. Це загалом призводить до рівномірного розподілу та визнання премій у складі доходу протягом строку дії контракту (або протягом періоду ризику, якщо вони відрізняються).

Частка премій, підписаних за чинними контрактами, яка відноситься до ризику, що не сплинув станом на кінець звітного періоду, відноситься на майбутні періоди та обліковується як резерв незароблених премій (див. розділ "Страхові резерви" для більш детальної інформації) таким чином, щоб лише зароблена частка премій підписаних визнавалась у складі доходу у відповідному обліковому періоді.

3.13.2. Довгокострокові страхові контракти

Нижче перелічені фактори, які враховуються при визначенні того, чи конкретний довгостроковий страховий контракт залишатиметься чинним протягом тривалого періоду часу:

а) Положення контракту не можуть бути змінені в односторонньому порядку (контракт, що не може бути анульований, або гарантовано поновлюваний контракт).

б) Контракт передбачає обов’язкове виконання різних функцій або надання різних послуг (у тому числі забезпечення страхового захисту) протягом тривалого періоду.

Премії за довгостроковими страховими контрактами, у тому числі за багатьма контрактами страхування життя, рівномірно розподіляються протягом строку дії страхового полісу, проте очікувані виплати та послуги за полісом необов’язково здійснюються або надаються рівномірно протягом строку дії контракту.

Функції та послуги, що виконуються або надаються страховиком, включають страховий захист, продажі, інкасацію премій, платежі за страховими виплатами, інвестиції та інші послуги. Оскільки жодна функція або послуга не є домінуючою протягом строку дії багатьох видів довгострокових контрактів, премії обліковуються як валові премії підписані у складі доходу протягом періоду сплати премій за контрактами, коли вони підлягають сплаті власником контракту. Премії показуються до вирахування комісійних.

Дохід від премій за довгостроковими страховими контрактами переважно перевищує очікувані виплати за страховим полісом у перших роках чинності контракту. Визнання доходу від премій вимагає обов’язкового нарахування зобов’язання з виплат, що, як очікується, будуть здійснені в наступних роках чинності страхового контракту.

Зобов’язання визначається як поточна вартість розрахункових показників майбутніх виплат за страховим полісом власнику чи від імені власника страхового контракту за вирахуванням поточної вартості розрахункових показників майбутніх чистих премій до отримання від власника контракту. У випадку страхування життя, це зобов’язання обліковується у складі резервів довгострокових зобов’язань (див. розділ "Страхові резерви" для більш детальної інформації). Зобов’язання визначається на підставі актуарних припущень про смертність, припинення дії контракту, витрати на обслуговування та інвестиційний дохід, які формуються при укладанні контракту.

За інвестиційними контрактами з УДУ дохід від премій обліковується так само, як і для довгострокових страхових контрактів.

Валові премії підписані включають будь-які коригування (у тому числі у разі розірвання контракту, зміни в оцінках остаточних премій за контрактами з ретроспективною чи умовною премією, премії за відновлення тощо) в обліковому періоді стосовно діяльності, яка здійснювалась у минулих облікових періодах.

Відповідно до принципу нарахування ці премії є вже заробленими тією мірою, якою вони відносяться до минулих періодів, або заробляються протягом періоду внаслідок їх впливу на резерв незароблених премій тією мірою, якою вони відносяться до незакінченої частини страхового контракту.

У примітках до фінансових звітів (фінансової звітності) страховика показуються валові премії підписані з розподілом за контрактами страхування життя, контрактами страхування іншого ніж страхування життя та інвестиційними контрактами з УДУ, як показано далі.

3.13.3. Страхування, інше ніж страхування життя

Валові премії підписані показуються з класифікацією за прямим страхуванням та прийнятим перестрахуванням, якщо премії за прийнятим перестрахуванням складають більш ніж 10% валових премій підписаних. Пряме страхування деталізується за окремими напрямками страхової діяльності. Рівень деталізації визначає страховик з урахуванням характеру його бізнесу та інформаційних потреб користувачів фінансових звітів. Проте у будь-якому випадку страховику рекомендується розкривати суми, пов’язані з трьома найбільшими напрямками діяльності. Приклад розкриття інформації про валові премії підписані за страхуванням, іншим ніж страхування життя, наведений у розділі "Результат страхової діяльності".

3.13.4. Страхування життя

Валові премії підписані показуються з класифікацією за прямим страхуванням та прийнятим перестрахуванням, якщо премії за прийнятим перестрахуванням складають більш ніж 10% валових премій підписаних. Пряме страхування деталізується для відображення:

а) - окремих премій;

- премій за груповими контрактами; б) - періодичних премій;

- одноразових премій;

в) - премій за небонусними контрактами;

- премій за бонусними контрактами;

- премій за контрактами, за якими інвестиційний ризик несе власник страхового полісу.

Розкриття даних, що стосуються будь-якого з пунктів а), б) і в), не потрібне, якщо премії відповідного виду не перевищують 10% валових премій підписаних за прямим страхуванням.

Залежно від особливостей бізнесу страховика, він може зробити вибір на користь іншого принципу класифікації валових премій підписаних для представлення більш значимої та прозорої інформації про його фінансові результати.

Приклад розкриття інформації про валові премії підписані за страхуванням життя наведений у поданій нижче таблиці.

Таблиця 15

20X1

20x0

Прийняте перестрахування

Пряме страхування життя:

а) небонусні контракти

- одноразові премії

- періодичні премії

б) бонусні контракти

- одноразові премії

- періодичні премії

в) контракти, за якими інвестиційний ризик несе власник страхового полісу

- одноразові премії

- періодичні премії

Всього валових премій підписаних

3.13.5. Інвестиційні контракти з умовами дискреційної участі

Вимоги щодо розкриття інформації за інвестиційними контрактами з УДУ подано в розділі "Інвестиційні контракти".

3.14. Премії, передані у перестрахування

Премії з вихідного перестрахування включають усі премії, які сплачені або підлягають сплаті за договорами вихідного перестрахування, укладеними страховиком. При укладанні договорів вихідного перестрахування або внесенні до них змін додаються всі входження до портфелю, що підлягають сплаті; при цьому обов’язково віднімаються виходи з портфелю, що підлягають отриманню.

Умови договору з перестраховиком, який обліковується як договір перестрахування, обов’язково передбачають обґрунтовану ймовірність того, що перестраховик може понести значний збиток внаслідок прийняття страхового ризику. Договори, які не передбачають обґрунтованої ймовірності того, що перестраховик може понести значний збиток внаслідок прийняття страхового ризику, загалом не відповідають умовам обліку перестрахування, і сплачені премії за вирахуванням премій, утримуваних перестраховиком, повинні обліковуватись як депозити цедента (див. розділ "Депозити перестрахування" для більш детальної інформації).

Премії, передані у перестрахування, та частка перестраховиків у страхових резервах визнаються та у подальшому оцінюються узгоджено із сумами, пов’язаними з перестрахованими страховими контрактами, відповідно до умов кожного договору перестрахування. Таким чином, облік договору перестрахування залежить від того, чи цей договір перестраховує короткостроковий або довгостроковий страховий контракт та:

- чи договір перестрахування є перспективним або ретроактивним по відношенню до короткострокових страхових контрактів;

- чи договір перестрахування як такий є довгостроковим або короткостроковим по відношенню до довгострокових страхових контрактів;

як описано далі:

3.14.1. Короткострокові страхові контракти

Премії до сплати в цьому випадку обліковуються як премії перестрахування, передані на дату виникнення відповідальності з перестрахування, і включають загальну суму премій до сплати за весь період покриття, забезпеченого договором перестрахування, який набув чинності в обліковому періоді. Якщо суми до сплати підлягають ціновому коригуванню протягом строку дії контракту (наприклад, внаслідок ретроспективної тарифікації або іншої актуальної оцінки договорів перестрахування, за якими премії визначаються після закінчення строку їх дії, на підставі інформації про фактичні збитки або обсяг страхових операцій), в обліку визнається розрахунковий показник остаточної суми, що підлягає сплаті.

Так само, як і дохід від премій, облікований за перестрахованими договорами, премії, передані у перестрахування, визнаються у складі витрат пропорційно тому, як скорочується період перестрахованих ризиків, а саме:

а) суми, що підлягають сплаті перестраховику за перспективним перестрахуванням, спочатку визнаються одночасно у складі премій, переданих у перестрахування, та у складі частки перестраховиків у резерві незароблених премій щодо незакінченої частини перестрахованих контрактів і відносяться на витрати протягом строку дії контракту, що залишився, відповідно до суми забезпеченого перестрахового захисту. Будь-які подальші коригування премій, переданих за перспективним перестрахуванням (у тому числі у разі розірвання контракту, зміни в оцінках остаточних премій за договорами перестрахування з ретроспективною чи умовною премією, премії за відновлення тощо) в обліковому періоді стосовно діяльності, переданої у перестрахування у минулих облікових періодах, включаються до складу премій, переданих у перестрахування в обліковому періоді, в якому вони виникли, і відносяться безпосередньо на витрати тією мірою, якою вони відносяться до минулих періодів, або амортизуються протягом періоду внаслідок їх впливу на частку перестраховиків у резерві незароблених премій тією мірою, якою вони відносяться до незакінченої частини договору перестрахування.

б) суми, що підлягають сплаті перестраховику за ретроактивним перестрахуванням, обліковуються у складі премій, переданих у перестрахування, і відноситься на витрати у повному обсязі у момент укладання договору перестрахування. Водночас частка перестраховиків у резервах збитків, пов’язаних із відповідними договорами перестрахування, оцінюється та обліковується як актив перестрахування, який при початковому визнанні про включається до складу прибутку чи збитку у сумі, що не перевищує суму, яка підлягає сплаті перестраховику. Таким чином, якщо облікована частка перестраховиків у резервах збитків перевищує суму, що підлягає сплаті перестраховику, відповідний прибуток від різниці між часткою перестраховиків у резервах збитків та сумою, що сплачується перестраховику, відноситься на доходи майбутніх періодів. Якщо навпаки суми, сплачувані за ретроактивним перестрахуванням, перевищують облікований актив перестрахування, пов'язаний з відповідними перестрахованими короткостроковими контрактами, цедент має визнати збиток від придбання послуг перестрахування.

Відстрочений прибуток від різниці між часткою перестраховиків у резервах збитків та сумою, що сплачується перестраховику, у подальшому амортизується протягом розрахункового платіжного періоду, що залишився.

Якщо суми відшкодування з перестрахування та строки його виплати можна достовірно оцінити, відстрочений прибуток амортизується із використанням ефективної процентної ставки щодо суми, сплаченої перестраховику, та оціночних строків і сум відшкодувань, що підлягають виплаті перестраховиком (метод розрахунку процентів).

В іншому випадку сума амортизації визначається як співвідношення фактичних відшкодувань до розрахункового показника загальної суми відшкодувань (метод відшкодувань). У разі змін в оцінках суми, що підлягає відшкодуванню перестраховиком, або строків надходжень цієї суми, у складі прибутку визнається коригування накопиченої амортизації у тому періоді, в якому відбулися зміни в оцінках, для того щоб відстрочений прибуток відображав залишок, який був би у наявності, якби оцінки були переглянуті у момент набуття чинності договором перестрахування.

Проте якщо переглянутий розрахунковий показник суми, що підлягає відшкодуванню перестраховиком, є меншим за суму, сплачену перестраховику, збиток на майбутні періоди не відноситься. Відповідна різниця визнається безпосередньо у складі прибутку чи збитку.

Договір перестрахування може включати положення перспективного та ретроактивного перестрахування. Якщо практично можливо, положення перспективного та ретроактивного перестрахування, які включені до одного договору, обліковуються окремо.

Практична можливість вимагає застосування обґрунтованого методу віднесення премій перестрахування на ризики, покриті перспективними та ретроактивними положеннями договору, з урахуванням усіх сум, які сплачені або вважаються сплаченими незалежно від строків платежів.

Якщо окремий облік перспективних та ретроактивних положень у складі одного договору є практично неможливим, цей договір обліковується як ретроактивний договір за умови дотримання умов обліку перестрахування.

3.14.2. Довгострокові страхові контракти

Відповідно до принципу визнання доходу від премій, премії за перестрахування довгострокових страхових контрактів обліковуються як премії, передані у перестрахування, та визнаються у складі витрат у момент, коли виникає зобов’язання перед перестраховиком.

Водночас здійснюється оцінка відповідної частки перестраховика у зобов’язанні щодо майбутніх виплат за страховим полісом (тобто частки перестраховика у резервах довгострокових зобов’язань) із застосуванням актуарних методів на підставі припущень, які відповідають припущенням, сформованим щодо перестрахованих контрактів, з метою амортизації вартості перестрахування пропорційно забезпеченому перестраховому захисту.

Амортизація розрахункового показника вартості перестрахування довгострокових страхових контрактів залежить від того, чи є договір перестрахування довгостроковим або короткостроковим. Амортизація вартості перестрахування нараховується протягом строку дії відповідних перестрахованих контрактів, який залишився, якщо договір перестрахування є довгостроковим, або протягом передбаченого контрактом строку перестрахування, якщо договір перестрахування є короткостроковим.

Будь-які подальші коригування премій перестрахування за довгостроковими страховими контрактами (у тому числі у разі розірвання контракту, зміни в оцінках остаточних премій за договорами перестрахування з ретроспективною чи умовною премією, премії за відновлення тощо) включаються до складу премій, переданих у перестрахування, та відносяться на витрати того облікового періоду, в якому вони виникають.

Будь-які зміни в оцінках сум та строків платежів з перестрахування або в інших припущеннях, використаних при визнанні витрат на перестрахування у частці перестраховиків у зобов’язаннях щодо майбутніх виплат за страховим полісом (тобто частка перестраховиків у резервах довгострокових зобов’язань), вважаються змінами в облікових оцінках та визнаються у складі прибутку чи збитку у тому періоді, в якому вони відбулися.

У примітках до фінансових звітів страховика розкривається така інформація про премії, передані у перестрахування:

- збитки, визнані у складі прибутку чи збитку при придбанні послуг перестрахування, і амортизація за період, а також суми, що залишились неамортизованими на початку та в кінці періоду, за який виникає прибуток від придбання послуг перестрахування;

- премії, передані у перестрахування, з розподілом на контракти страхування життя та контракти страхування, іншого ніж страхування життя. Контракти страхування, іншого ніж страхування життя, показуються з класифікацією за прямим страхуванням та прийнятим перестрахуванням, якщо премії за прийнятим перестрахуванням складають більш ніж 10% валових премій підписаних.

Пряме страхування подається за окремими напрямками страхової діяльності, як зазначено у вимогах до розкриття інформації про валові премії підписані. Відповідні приклади розкриття вказаної інформації наведені у розділі "Результат страхової діяльності".

3.15. Страхові виплати, валова сума

Валова сума страхових виплат включає ануїтети та інші страхові виплати власникам страхових полісів. Суми, що підлягають відшкодуванню за регресами та реалізацією пошкодженого майна, що відійшло до страховика, віднімаються від валової суми страхових виплат у звіті про сукупні доходи і, якщо вони є суттєвими, окремо розкриваються у примітках до фінансових звітів.

Валова сума страхових виплат визнається у тому періоді, в якому вони виникають, на основі розрахункових зобов’язань з компенсації, що підлягає виплаті власнику страхового поліса або третій особі.

Якщо сума страхової виплати визначена і підлягає сплаті, валова сума страхових виплат обліковується у складі витрат разом із відповідною сумою кредиторської заборгованості перед власниками страхових полісів з одночасним зменшенням резерву збитків за цими виплатами.

Якщо різниця між a) страховими резервами, сформованими на початку звітного періоду щодо страхових виплат, які виникли у попередніх звітних періодах, та б) платежами, здійсненими протягом звітного періоду щодо страхових вимог, які заявлені у попередніх звітних періодах, і резервом збитків, облікованим у кінці звітного періоду щодо страхових виплат, є значною, її сума розкривається у примітках до фінансових звітів з розбивкою за категоріями та сумами.

3.16. Витрати на врегулювання збитків

Витрати на коригування збитків включають усі витрати, безпосередньо пов’язані з врегулюванням страхових виплат, у тому числі витрати на асистанс, винагорода оцінників збитків, винагорода за експертну оцінку страхових виплат, юридичні витрати, пов’язані з розрахунками за страховими виплатами, витрати підрозділу, що займається врегулюванням страхових вимог тощо. Витрати на врегулювання збитків визнаються у момент їх виникнення аналогічно до принципу обліку страхових виплат і показуються в окремій статті у звіті про сукупні доходи.

3.17. Компенсація страхових виплат від перестраховиків

Компенсація страхових виплат від перестраховиків включає суми, отримувані від перестраховиків за страховими виплатами у зв’язку з чинними договорами перестрахування.

Компенсація страхових виплат від перестраховиків визнається одночасно із визнанням валової суми відповідних страхових виплат.

3.18. Викупні суми

Викупна сума – це вартість грошових коштів, які страхова компанія виплачує власнику страхового полісу у випадку добровільного розірвання його чи її страхового контракту до настання строку його закінчення або до виникнення страхового випадку.

Вартість грошових коштів – це заощаджувальний компонент більшості полісів перманентного страхування життя, платежі за якими здійснюються до настання смерті. Зазвичай страховий поліс фізично передається страховій компанії за грошові кошти або в обмін на подовжений оплачений страховий поліс.

Викупні суми визнаються на дату, на яку грошові кошти підлягають виплаті після належного повідомлення, разом із визнанням відповідної суми кредиторської заборгованості перед власниками страхових полісів і зменшенням страхових резервів щодо цих викупних сум.

Будь-які зміни в оцінках викупних сум та різниця між розрахунковими показниками викупних сум і фактично здійсненими платежами визнаються у складі прибутку чи збитку у тому періоді, в якому відбулися зміни в оцінках або були здійснені платежі.

Якщо різниця між a) страховими резервами, сформованими на початку звітного періоду у складі резерву збитків (належних виплат страхових сум) під викупні суми, які виникли у попередніх звітних періодах, та б) платежами, здійсненими протягом звітного періоду щодо викупних сум, які виникли у попередніх звітних періодах, і резервом збитків, облікованим у кінці звітного періоду під такі викупні суми, є значною, її сума розкривається у примітках до фінансових звітів з розбивкою за категоріями та сумами.

3.19. Зміни у резервах довгострокових зобов’язань (математичних резервах), валова сума та частка перестраховиків

Зміни у валовій сумі резервів довгострокових зобов’язань (математичних резервів) та відповідній частці перестраховиків, які обліковані у звіті про сукупні доходи, включають усі зміни валової суми резервів довгострокових зобов’язань (математичних резервів) і відповідної частки перестраховиків, крім придбання або вибуття дочірніх підприємств та курсових різниць.

У примітках до фінансових звітів страховика розкривається детальна інформація про зміни резервів довгострокових зобов’язань (математичних резервів), включаючи вплив змін у припущеннях, використаних для їх оцінки, і окремо показується вплив кожної зміни, яка має суттєвий вплив на фінансові звіти (див. розділ "Страхові резерви" для більш детальної інформації).

3.20. Зміни у резерві незароблених премій, валова сума та частка перестраховиків

Зміни у валовій сумі резерву незароблених премій та частці перестраховиків у резервах незароблених премій, які обліковані у звіті про сукупні доходи, включають усі зміни у резерві незароблених премій та відповідній частці перестраховиків, крім придбання та вибуття дочірніх підприємств і курсових різниць.

Детальна інформація про ці зміни розкривається у примітках до фінансових звітів (див. розділ "Страхові резерви").

3.21. Зміни у резерві збитків, валова сума та частка перестраховиків

Зміни у валовій сумі резерву збитків та частці перестраховиків у резервах збитків, які обліковані у звіті про сукупні доходи, включають усі зміни у резерві збитків та відповідній частці перестраховиків, крім придбання та вибуття дочірніх підприємств і курсових різниць.

Детальна інформація про ці зміни розкривається у примітках до фінансових звітів (див. розділ "Страхові резерви").

3.22. Зміни в інших страхових резервах, валова сума та частка перестраховиків

Зміни у валовій сумі інших страхових резервів та частці перестраховиків у цих резервах, які обліковані у звіті про сукупні доходи, включають усі зміни в інших страхових резервах та відповідній частці перестраховиків, крім придбання та вибуття дочірніх підприємств і курсових різниць.

Детальна інформація про ці зміни розкривається у примітках до фінансових звітів (див. розділ "Страхові резерви").

3.23. Аквізиційні витрати

Аквізиційні витрати включають витрати, пов’язані з укладанням нових та поновленням існуючих страхових контрактів або інвестиційних контрактів з УДУ. До їх складу входять як прямі витрати, наприклад, комісійні за придбання, витрати на оформлення страхового документу та витрати андерайтингу, так і непрямі витрати, у тому числі витрати на рекламу і адміністративні витрати, пов’язані з обробкою пропозицій та оформленням контрактів.

Для забезпечення принципу відповідності витрат та доходів страховикам рекомендується капіталізувати ті витрати, які змінюються у прямій залежності від придбання нового контракту, та розподіляти їх протягом періоду, в якому страховики отримують доходи. Для цього створюється та у подальшому амортизується актив відстрочених аквізиційних витрат (ВАВ) (див. розділ "Відстрочені аквізиційні витрати" для більш детальної інформації), завдяки якому зменшується фінансове навантаження протягом першого року чинності контракту і забезпечується більш рівномірна структура прибутків.

Усі інші витрати, пов’язані з новими або поновленими контрактами, які не змінюються у прямій залежності від придбання нових або поновлення існуючих страхових контрактів (витрати на рекламу, незмінні адміністративні витрати, пов’язані з обробкою пропозицій та оформленням страхових полісів), включаються до категорії невідстрочуваних аквізиційних витрат і відносяться на витрати у момент їх виникнення.

У результаті, аквізиційні витрати, визнані у складі витрат протягом облікового періоду, включають невідстрочувані аквізиційні витрати, які були понесені та включені безпосередньо до складу витрат звітного періоду, і амортизацію відстрочених аквізиційних витрат, обліковану у складі прибутку чи збитку.

У примітках до фінансових звітів розкривається інформація про аквізиційні витрати з розподілом на контракти страхування життя, контракти страхування, іншого ніж страхування життя, та інвестиційні контракти з УДУ із подальшою деталізацією, як показано далі:

- за характером витрат (комісійні, сплачені страховим агентам та іншим посередникам, виплати працівникам, які відповідають за придбання та поновлення страхових контрактів, витрати на рекламу тощо). Приклади розкриття інформації наведені далі у таблиці;

- аквізиційні витрати, пов’язані із страхуванням іншим ніж страхування життя, показуються з класифікацією за прямим страхуванням та прийнятим перестрахуванням, якщо премії за прийнятим перестрахуванням складають більш ніж 10% валових премій підписаних. Пряме страхування деталізується за окремими напрямками діяльності так само, як валові премії підписані. Відповідні приклади розкриття вказаної інформації наведені у розділі "Результат страхової діяльності".

Таблиця 16

Інвестиційні контракти з УДУ

Страхування життя

Страхування, інше ніж страхування життя

Всього

20X1

20x0

20X1

20x0

20X1

20x0

20X1

20x0

амортизація відстрочених аквізиційних витрат

- комісійні, сплачені страховим агентам та іншим посередникам

- виплати працівникам

- витрати на рекламу тощо

- витрати, понесені на придбання страхових та інвестиційних контрактів, віднесені на видатки звітного періоду

- комісійні, сплачені страховим агентам та іншим посередникам

- виплати працівникам

-витрати на рекламу тощо

Всього аквізиційних витрат

3.24. Комісійний дохід від перестраховиків

Комісійний дохід від перестраховиків – це комісійні, які підлягають сплаті перестраховиком цеденту (первинному страховику) за договорами перестрахування у формі компенсації за передачу частини страхових операцій перестраховику та покриття аквізиційних витрат цедента. Цей комісійний дохід може включати так звані передатні комісійні, що являють собою одноразовий платіж страховику для компенсації його витрат на розширення та ведення страхової діяльності (агентські комісійні, винагорода за обробку документації тощо), та умовні комісійні (прибуткові комісійні), що являють собою суму до сплати цеденту крім звичайних передатних комісійних, яка дорівнює попередньо визначеній частці чистого прибутку перестраховика у відсотках (після вирахування накладних витрат перестраховика), отриманого за відповідними договором перестрахування.

При початковому визнанні передатні комісійні відносяться на майбутні періоди та амортизуються протягом строку забезпеченого перестрахового покриття відповідно до витрат, які визнані за преміями, переданими у перестрахування, так само, як і відстрочені аквізиційні витрати амортизуються відповідно до доходу від страхових премій (див. розділ "Відстрочені аквізиційні витрати" для більш детальної інформації).

Умовні комісійні (прибуткові комісійні) визнаються у складі доходу за методом нарахування згідно із положеннями відповідного договору перестрахування.

У результаті, комісійний дохід від перестраховиків за обліковий період включає комісійні, нараховані та визнані у складі доходу звітного періоду, та амортизацію відстрочених комісійних від перестраховиків, обліковану у складі прибутку чи збитку.

3.25. Результат страхової діяльності

Страховики розкривають у примітках до фінансових звітів кожну статтю доходів та витрат, включених до результату страхування іншого ніж страхування життя, із розподілом за напрямками страхової діяльності та групами страхових продуктів, як наприклад:

- страхування від нещасних випадків та медичне страхування,

- страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів,

- страхування наземного транспорту,

- інші види майнового страхування транспортних засобів,

- страхування морських, авіа та транспортних перевезень,

- страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ,

- страхування відповідальності перед третіми особами,

- страхування кредитів та фінансових ризиків,

- інше.

Інформація розкривається лише про значні напрямки страхової діяльності або значні групи страхових продуктів. Незначні напрямки діяльності та групи продуктів (менш ніж 10%

валових премій підписаних) можуть відноситися до категорії "Інше".

Приклад розкриття необхідної інформації подано далі в таблиці 17 :

Таблиця 17

Пряме страхування

Прийняте перестрахування

Всього

Група 1

…….

Група N

Група 1

……..

Група N

Премії підписані, валова сума

Премії, передані у перестрахування

Премії підписані, чиста сума

Зміна резерву незароблених премій,

валова сума

Зміна частки перестраховиків у резерві незароблених премій

Чисті страхові премії

Страхові виплати, валова сума

Витрати на врегулювання збитків

Компенсація страхових виплат від перестраховиків

Страхові виплати, чиста сума

Зміна резерву збитків, валова сума

Зміна частки перестраховиків у резерві збитків

Чисті понесені збитки за страховими виплатами

Аквізиційні витрати сплачені

Зміна відстрочених аквізиційних витрат

Аквізиційні витрати

Комісійний дохід від перестраховиків

Зміна відстроченого комісійного доходу від перестраховиків

Комісійний дохід від перестраховиків

Зміна інших страхових резервів, чиста сума

Інші доходи страхової діяльності

Інші витрати страхової діяльності,

Результат страхової діяльності

IV. Додаткова інформація, що підлягає розкриттю

Страховик зобов’язаний розкривати інформацію, що визначає та пояснює суми в його фінансових звітах (фінансовій звітності) представлених в Додатках, які походять від страхових контрактів.

Для виконання вимоги, наведеної вище, страховику рекомендується розкривати:

- його облікові політики щодо страхових контрактів та відповідних активів, зобов’язань, доходів і витрат;

- процедуру, використану при визначенні припущень, які мають найбільший вплив на оцінку визнаних активів, зобов’язань, доходів та витрат, що походять від страхових контрактів. Якщо це доцільно, страховику також рекомендується розкривати кількісну інформацію про такі припущення;

- вплив змін у припущеннях, використаних для оцінки страхових активів та страхових зобов’язань, з окремим відображенням наслідків кожної зміни, яка суттєво вплинула на фінансові звіти.

Страховику рекомендуються розкривати інформацію, яка допомагає користувачам зрозуміти сутність та розмір ризиків, пов’язаних зі страховими контрактами.

Для виконання вимоги вищенаведеного параграфа, страховику рекомендується розкривати:

а) свої цілі, політики та процеси з управління ризиками, які виникають внаслідок страхових контрактів, та методи, які використовуються для управління цими ризиками.

б) інформацію про страховий ризик (як до, так і після зменшення ризику шляхом перестрахування), включаючи інформацію про:

- аналіз чутливості до страхового ризику, що показує:

- вплив на прибуток або збиток та капітал у разі обґрунтовано можливої зміни перемінної відповідного ризику в кінці звітного періоду, методи та припущення, використані при проведенні аналізу чутливості, та будь-які зміни у використаних методах і припущеннях у порівнянні з попереднім періодом; та

- кількісну інформацію про рівень чутливості та інформацію про ті умови страхових контрактів, які мають суттєвий вплив на суму, строки і невизначеність майбутніх грошових потоків страховика.

- концентрацію страхового ризику, включаючи опис того, як керівництво визначає такі концентрації, та опис спільних характеристик, які визначають кожну категорію концентрації (наприклад, вид страхового випадку, географічний регіон або валюта);

фактичні страхові виплати у порівнянні з попередніми оцінками (тобто розвиток збитковості), як описано у розділі "Страхові резерви".

в) інформацію про кредитний ризик, ризик ліквідності та ринковий ризик, що їх вимагали би параграфи 31-42 МСФЗ 7, якби страхові контракти належали до сфери застосування МСФЗ 7.

Проте:

- страховикам не потрібно подавати аналіз за строками відповідно до вимог параграфу 39(а) та (б) МСФЗ 7, якщо натомість вони розкрили інформацію про розрахункові строки чистого відпливу грошових коштів внаслідок визнаних страхових зобов’язань. Інформація може подаватись у вигляді аналізу сум, визнаних у балансі, за розрахунковими строками.

- якщо страховики використовують альтернативні методи управління ризиком чутливості до ринкових умов, наприклад, аналіз вбудованої вартості, вони можуть використовувати такий аналіз чутливості для виконання вимог параграфу 40(а) МСФЗ 7. У такому випадку страховикам рекомендується також розкрити інформацію відповідно до вимог параграфу 41 МСФЗ 7.

г) інформацію про ринковий ризик, пов'язаний із вбудованими похідними інструментами основного страхового контракту, якщо страховик не зобов’язаний оцінювати і не оцінює вбудовані похідні інструменти за справедливою вартістю.

У Прикладах 1, 2 та 3 розглядаються особливості розкриття інформації за результатами аналізу чутливості до страхового ризику і аналізу ліквідності страхових контрактів та про концентрацію страхового ризику у вигляді, в якому ця інформація може включатись у примітки до фінансових звітів страховика.

Слід звернути увагу на той факт, що інформація, яка подається, повинна включати інформацію станом на кінець звітного періоду та порівняльні дані минулого періоду.

4.1. Приклад 1. Аналіз чутливості до страхового ризику

Предметом наведеного далі аналізу є обґрунтовано можливі зміни ключових припущень при незмінності всіх інших припущень із відображенням впливу на валову та чисту суму зобов’язань, прибуток до оподаткування та капітал. Кореляція припущень може мати суттєвий вплив на визначення остаточної суми зобов’язань за страховими виплатами, проте для відображення впливу змін у припущеннях вони змінюються окремо. Слід зазначити, що зміни цих припущень не є лінійними. Інформація про ризик чутливості також змінюватиметься залежно від припущень про поточну економічну ситуацію переважно внаслідок впливу змін на внутрішню вартість та вартість опціонів і гарантій у часі. Наявність опціонів та гарантій є основною причиною асиметрії рівнів чутливості до страхового ризику.

4.1.1. Контракти страхування життя

Таблиця 18

Зміни у припущеннях, %

Вплив на валову суму зобов’язань

Вплив на чисту суму зобов’язань

Вплив на прибуток до оподаткування

Вплив на капітал*

Смертність/ захворюваність

Тривалість життя

Інвестиційний дохід

Витрати

Частка страхових контрактів, які втратили чинність або достроково припинені

Ставка дисконту

4.1.2. Інвестиційні контракти з УДУ

Таблиця 19

Зміни у

Збільшення/

Збільшення/

Збільшення/

Збільшення/

припущеннях,

(зменшення)

(зменшення)

(зменшення)

(зменшення)

%

валової суми

чистої суми

прибутку до

капіталу*

зобов’язань

зобов’язань

оподаткування

Смертність/ захворюваність

Тривалість життя

Інвестиційний дохід

Витрати

Частка страхових контрактів, які втратили чинність або достроково припинені

Ставка дисконту

Зобов’язання щодо страхових виплат за страхуванням, іншим ніж страхування життя, залежать від наведених далі ключових припущень. Кількісний вимір рівня чутливості окремих припущень, наприклад, у зв’язку із законодавчими змінами або недостовірністю методики оціночного розрахунку, може бути неможливим.

Предметом наведеного далі аналізу є обґрунтовано можливі зміни ключових припущень при незмінності всіх інших припущень із відображенням впливу на валову та чисту суму зобов’язань, прибуток до оподаткування та капітал. Кореляція припущень матиме суттєвий вплив на визначення остаточної суми зобов’язань за страховими виплатами, проте для відображення впливу змін у припущеннях вони змінюються окремо. Слід зазначити, що зміни цих припущень не є лінійними.

4.1.3. Контракти страхування іншого ніж страхування життя

Таблиця 20

Зміни у припущеннях, %

Вплив на валову суму зобов’язань

Вплив на чисту суму зобов’язань

Влив на прибуток до оподаткування

Вплив на капітал*

Середня вартість страхових виплат

Середня кількість страхових виплат

Середній період врегулювання страхових виплат

* Вплив на капітал відображає податкові коригування у відповідних випадках.

4.2. Приклад 2. Концентрація страхового ризику

У цьому прикладі показане розкриття інформації про концентрацію страхового ризику за страховими контрактами.

4.2.1. Довгострокові контракти страхування життя

За контрактами, в яких застрахованим ризиком є смерть, найбільш суттєвими факторами, які можуть призвести до збільшення загальної частоти страхових виплат, є епідемічні захворювання або суттєві зміни у способі життя, наприклад, у харчуванні, палінні та фізичному навантаженні, що призводять до передчасних страхових виплат або до зростання їх кількості у порівнянні з попередніми оцінками.

За контрактами, в яких застрахованим ризиком є дожиття, найбільш суттєвим фактором є регулярне покращення медичного обслуговування та соціальних умов, які подовжують тривалість життя.

Неналежна концентрація страхового ризику за сумами може вплинути на інтенсивність страхових виплат на рівні портфелю.

У поданій нижче таблиці 21 показана концентрація страхових виплат з індивідуального страхування життя за їх п’ятьма групами у розрахунку на одного застрахованого. Суми страхових виплат показані у валовій сумі та за вирахуванням договорів перестрахування, як описано далі.

До таблиці не включені контракти про ануїтет, окремий аналіз яких поданий далі.

Таблиця 21

Всього страхових виплат

Страхові виплати з індивідуального страхування життя у гривнях на одну застраховану особу в кінці звітного періоду

До перестрахування

Після перестрахування

X-XX

XX-XXX

XXX-XXXX

XXXX-XXXXX

Більше XXXXX

Всього

100,0%

100,0%

У поданій нижче таблиці 22 щодо контрактів про ануїтет показана концентрація ризику за п’ятьма групами, які об’єднують ці контракти у розрізі платежів за рік так, ніби страхова виплата за ануїтетом здійснена у кінці року. Зобов’язання, обліковані за цими контрактами, не передані у перестрахування.

Таблиця 22

Платежі за ануїтетом індивідуального страхування життя за рік у гривнях на одну застраховану особу в кінці звітного періоду

Всього кредиторської заборгованості за ануїтетом за рік

X-XX

XX-XXX

XXX-XXXX

XXXX-XXXXX

Більше XXXXX

Всього

100,0%

4.2.2. Короткострокові контракти страхування, іншого ніж страхування життя

Ризики за контрактами страхування, іншого ніж страхування життя, зазвичай є покритими протягом одного року. Стратегія страхування має на меті забезпечити оптимальну диверсифікацію застрахованих ризиків за категоріями та сумами ризику, галузями і географічними регіонами.

У поданій нижче таблиці показана концентрація зобов’язань із страхування, іншого ніж страхування життя, за категоріями прийнятого страхового ризику та максимальними лімітами страхових збитків, що передбачені умовами страхового полісу. Ці суми являють собою балансову вартість страхових зобов’язань (валова сума та за вирахуванням перестрахування), що походять від контрактів загального страхування.

Таблиця 23

Страхова сума, в гривнях

Пряме страхування

Прийняте перестрахування

Всього

Група 1

Група N

Група 1

Група N

X-XX

XX-XXX

XXX-XXXX

XXXX-XXXXX

Більше XXXXX

Всього

4.3. Приклад 3. Аналіз за строками

У поданій нижче таблиці 24 показаний аналіз за строками фінансових активів і фінансових зобов’язань на основі недисконтованих грошових потоків за контрактними зобов’язаннями, що залишилися. Такі недисконтовані грошові потоки відрізняються від суми, показаної у балансі, оскільки сума у балансі основана на дисконтованих грошових потоках.

Строки зобов’язань за страховими контрактами та активів перестрахування визначаються на підставі розрахункових строків чистого відпливу грошових коштів від визнаних страхових зобов’язань. Незароблені премії та частка перестраховиків у незароблених преміях не були враховані в аналізі, оскільки вони не є контрактними зобов’язаннями. Виплати на вимогу враховуються так, ніби вимоги надійдуть негайно.

Активи перестрахування були представлені відповідно до методу визнання страхових зобов’язань.

Таблиця 24

Балансова вартість

Категорія строку 1

…..

Категорія строку n

Строк не визначений

Всього

Фінансові та страхові активи

Частка перестраховиків у резерві збитків/належних виплат страхових сум

Частка перестраховиків у резерві довгострокових зобов’язань (математичному резерві)

Частка перестраховиків в інших страхових резервах

Залишок коштів у МТСБУ

Боргові цінні папери до погашення

Інструменти власного капіталу для подальшого продажу

Боргові фінансові активи для подальшого продажу

Інструменти власного капіталу за справедливою вартістю з відображенням переоцінки у прибутку чи збитку

Боргові фінансові активи за справедливою вартістю з відображенням переоцінки у прибутку чи збитку

Дебіторська заборгованість за страховою діяльністю

Кредити та інша дебіторська заборгованість

Депозити перестрахування

Депозити у банках

Грошові кошти та їх еквіваленти

Інші фінансові активи

Всього фінансових та страхових активів

Фінансові та страхові зобов’язання

Субординований борг

Резерв збитків/належних виплат страхових сум

Резерв довгострокових зобов’язань (математичний резерв)

Інші страхові резерви

Інвестиційні контракти

Випущені боргові цінні папери

Запозичені кошти

Кошти клієнтів

Фінансові зобов’язання за справедливою вартістю з відображенням переоцінки у прибутку чи збитку

Кредиторська заборгованість за страховою діяльністю

Інша кредиторська заборгованість

Інші фінансові зобов’язання

Всього фінансових і страхових зобов’язань

Для визначення необхідного числа категорій строку страховик використовує власні професійні судження. Наприклад, для короткострокових страхових контрактів страховик може визначити за необхідне такі категорії строку:

а. до трьох місяців;

б. від трьох до шести місяців;

в. від шести місяців до одного року; та г. більше одного року.

СЛОВНИК ТЕРМІНІВ

Аквізиційні витрати – витрати, понесені на придбання нових страхових контрактів або поновлення існуючих страхових контрактів.

Активи перестрахування – чисті контрактні права цедента згідно з договором перестрахування.

Валові премії зароблені – сума премій, зароблених внаслідок покриття ризику страховиком протягом певного періоду та віднесених на дохід за цей період.

Валові премії підписані – премії, нараховані власнику страхового полісу за страховий контракт.

Відстрочені аквізиційні витрати (далі - ВАВ) – сума аквізиційних витрат, понесених страховиком у момент отримання страхових премій, які визнаються у витратах одночасно з визнанням відповідної заробленої премії протягом строку дії страхового контракту, а отже капіталізуються як окремий актив з метою систематичного зіставлення витрат та доходів.

Власник полісу – сторона, яка має право на компенсацію згідно із страховим контрактом, якщо відбувається страховий випадок.

Внутрішня заміна – зміна страхових виплат, умов, прав або видів покриття, яка відбувається внаслідок заміни контракту, внесення до контракту змін, доповнень чи додаткових умов, або вибору інших страхових виплат, умов, прав чи видів покриття в межах цього контракту.

Гарантовані виплати – платежі чи інші виплати, на які конкретний власник страхового поліса або інвестор має безумовне право, на яке не поширюється контрактна умова дискреційної участі емітента.

Гарантований елемент – зобов’язання сплатити гарантовані виплати, що входять до контракту, який містить умову дискреційної участі.

Договір перестрахування – страховий контракт, наданий одним страховиком (перестраховиком) для компенсації іншому страховикові (цедентові) збитків за одним або кількома контрактами, укладеними цедентом.

Додатковий резерв ризику, що не сплинув – страховий резерв, визнаний внаслідок нестачі страхових резервів за результатами перевірки адекватності зобов’язань, яка перевищує балансову вартість відповідних відстрочених аквізиційних витрат та відповідних нематеріальних страхових активів.

Замінений контракт – контракт, який наразі укладений власником договору і який замінюється або змінюється у ході операції внутрішньої заміни.

Інвестиційний контракт – контракт, який створює фінансові активи чи фінансові зобов’язання і має юридичну форму страхового контракту, але який не наражає страховика на значний страховий ризик, отже, не відповідає визначенню страхового контракту.

Компонент депозиту (Депозитний компонент)– компонент контракту, який не обліковується як похідний інструмент за МСБО 39 і до нього застосувався б МСБО 39, якби він був окремим інструментом.

Контракт заміни – новий або змінений контракт у ході операції внутрішньої заміни.

Контракт прямого страхування – страховий контракт, який не є договором перестрахування.

Контракт фінансової гарантії – це контракт, який вимагає від емітента робити визначені платежі для відшкодування власнику страхового полісу збитку, якого він зазнає внаслідок невиконання конкретним позичальником зобов’язань про погашення в строк, встановлений первісними або зміненими умовами боргового інструменту.

Модифікація – коригування розрахунку страхових резервів шляхом створення умовного активу за рахунок майбутніх премій тією мірою, якою вони використовуватимуться для відшкодування первісних витрат. З плином часу такий умовний актив амортизується відповідно до фактичного відшкодування первісних витрат.

Перевірка адекватності зобов’язань – оцінка того, чи потрібно збільшити балансову вартість страхового зобов’язання (або зменшити балансову вартість відповідних відстрочених аквізиційних витрат або відповідних нематеріальних страхових активів) на основі аналізу майбутніх грошових потоків.

Перестраховик – сторона, яка має зобов’язання згідно з договором перестрахування надати компенсацію цедентові, якщо відбудеться страховий випадок.

Перспективне перестрахування – перестрахування, в межах якого перестраховик погоджується відшкодувати цеденту збитки, яких він може зазнати внаслідок передбачених контрактами майбутніх страхових випадків, переданих у перестрахування. Ретроактивне перестрахування – перестрахування, в межах якого перестраховик погоджується відшкодувати цеденту збитки за зобов’язаннями, яких він зазнав внаслідок передбачених контрактами минулих страхових випадків, переданих у перестрахування.

Так, у страхуванні за настанням страхових подій страховим випадком вважається завдання збитку, відшкодування якого передбачене страховим контрактом.

У страхуванні за поданням претензій страховим випадком вважається надання страховику протягом визначеного страховим полісом періоду заяви про відшкодування збитку відповідно до положень страхового контракту.

Договір перестрахування, який передбачає перестрахування відшкодування збитків, заявлених перестраховику, у майбутньому періоді внаслідок страхових подій, що настали до укладення договору перестрахування, є ретроактивним контрактом.

Розділення – облік компонентів контракту так, ніби вони є окремими контрактами. Справедлива вартість - сума, за якою можна обміняти актив або погасити заборгованість в операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Страхове зобов’язання – чисті контрактні зобов’язання страховика за страховим контрактом.

Страховий актив – чисті контрактні права страховика за страховим контрактом. Страховий випадок – невизначена майбутня подія, яка охоплена страховим контрактом і створює страховий ризик.

Страховий контракт – контракт, згідно з яким одна сторона (страховик) приймає значний страховий ризик іншої сторони (власника страхового поліса), погодившись надати компенсацію власникові страхового поліса, якщо визначена непевна майбутня подія (страховий випадок) негативно вплине на власника страхового поліса. Див. розділ "Визначення страхового контракту" для більш детальної інформації.

Страховий ризик – ризик, інший ніж фінансовий ризик, переданий власником страхового полісу емітентові.

Страховик – сторона, яка зобов’язана за страховим контрактом надати компенсацію власникові страхового полісу, якщо відбудеться страховий випадок.

Умова дискреційної участі (в тексті - УДУ) – контрактне право одержувати, на додаток до гарантованих виплат, додаткові виплати:

а) які, ймовірно, становитимуть значну частину всіх контрактних виплат;

б) рішення про суму або визначення часу яких за контрактом належить емітентові; та в) за умовами контракту вони ґрунтуються на:

- результатах операцій за визначеним пулом контрактів або за контрактом визначеного типу;

- реалізованих або нереалізованих доходів від інвестицій за визначеним пулом активів, утримуваних емітентом; або

- прибутку чи збитку підприємства, фонду або іншого суб’єкта господарювання, який є емітентом щодо контракту.

Фінансовий ризик – ризик можливої майбутньої зміни однієї або кількох визначених процентних ставок, ціни на фінансові інструменти, ціни на споживчі товари, валютного курсу, індексу цін чи ставок, показника кредитного рейтингу чи індексу кредитоспроможності, або іншої змінної величини, за умови, що у випадку нефінансової змінної величини, ця змінна не є характерною для сторони контракту.

Цедент – власник страхового полісу згідно з договором про перестрахування.

nfp.gov.ua 

Мати доступ до номерів і всіх статей видання Ви зможете за умови передплати на електронне видання Вісник МСФЗ
Контакти редакції:
ifrs@ligazakon.ua
 
Даний функціонал доступний передплатникам в електронному виданні.
Якщо Ви ще не передплачуєте видання, замовте безкоштовний доступ до демо-номера
або підпишіться на видання Вісник МСФЗ